Етика застілля у традиційній культурі українців

Есе на тему: «Етика застілля у традиційній культурі українців»

Підготував Обуховський Андрій Сергійович

Студент 2 курсу, 2 групи, спеціалізації «Історія України»

Ключові слова: застілля, культура, духовна культура, гостинність, доброзичливість, звичаї.

Зміст

1. Вступ.

2. Основна частина.

3. Висновок.

Список використаних джерел та літератури

Вступ

А чи задумуємося ми, сідаючи за святковий стіл, чи правильно ми себе поводимо, чи не ображаємо своєю поведінкою господарів? Мабуть, вкрай рідко. А чи часто думають люди, які організовують свято, про те, що воно означає, як його святкували раніше? Напевно, так. Бо звідки, як не з минулого почалося саме святкування, того чи іншого торжества. А чи хоче господар догодити своїм гостям, щоб їм усе сподобалося і таке інше? Звичайно так. А за для цього необхідно знати етикет застілля. А якщо зацікавишся етикетом сучасного застілля, то ніяк не зможеш оминути тему традиційного святкування.

Щодо цього питання нема конкретної роботи, яка б там і називалася «Етика застілля у традиційній культурі українців». Але є ґрунтовні  праці дослідників, які частково торкалися український традиційних страв, напоїв, української пісні без яких не обходиться звичайне застілля бувалих українців.

У першу чергу, хотілося б виділити дослідницю, яка приділила значне місце народній кулінарії та гостю, як основі застільного етикету у своїх працях – це Артюх Лідія Федорівна та її історико-етнографічні дослідження «Українська народна кулінарія» (1977),  «“Чужий” у застільному етикеті українців (у слов’янському контексті)» (2002) та інші.

Також, за рецензуванням Лідії Федорівни було видано працю «Українське застілля» (2016). Її автором стала відомий краєзнавець Брайченко Олена Юріївна. У своїй роботі  чітко описала поведінку людей за столом, які страви мають на ньому знаходитися при тій чи іншій події.

Більш сучасне дослідження цієї проблеми висвітлене в праці Бугай Надії Іванівни «Український етикет у 3-ьох книгах» (2002). Де чітко описано весь український етикет, в тому числі пов'язаний із застіллям, із гостями, поведінкою з столовими приборами тощо.

Хоч всі праці різні але їх об’єднує те, що вони хочу висвітлити:

• Показ глибини етики традиційного застілля.
• Проведення аналогій з сучасними традиціями етики.
• Намагання зацікавити сучасних людей, до повернення забутих звичаїв, які, на мою думку, чітко показують наш народ як кістяк – гостинності.
• Показати саму гостинність, як багатовікову народну традицію. Традицію приймати гостей з повагою до них і з дотриманням певних церемоній, що демонструє стійкість суспільства і його толерантність до найрізноманітніших людських спільнот.

Основна частина

Хочеться розпочати з давніх часів, коли ще тільки почала формування українська нація. Саме тоді вживання їжі було своєрідним ритуалом. У великих родинах, коли за столом збиралася вся сім'я, обід починався із молитви, якою освячувалася їжа. Такі молитви збереглися з давніх-давен. У Велесовій Книзі є молитва при чаші:

з освяченої чаші пиймо суру –

вона ж бо прийшла од нього.

Се бо силою укріпить і мудрістю огорне, і явить інші думки,

коли йтимемо на ворогів наших і розіб'ємо їх.^[1]

У Рідній Вірі^[2] українців існують молитви до їжі і подяка за їжу:

Дажбоже наш!

Ти даєш нам їжу в добрий час.

 На щастя, на здоров'я, на життя

Дай нам їжу і пиття!

****

Слава Дажбогу

За їжу щоденну!

Для кріпості тіла поживну,

Для Духа натхненну.

Бо не ївши — легше.

А поївши — краще.

У кожній родині існувала своя формула звернення до Богів і подяка їм за їжу.^[3]

У ті давні часи, наш далекий предок  був невибагливий до їжі. По типу: що викопав чи зловив, те і з’їв. Недарма прикладом чужинці писали: «Запорожці, як малі діти: дай багато – все з’їдять, дай мало – будуть задоволені»^[4]. Колись люди жили повільніше, розміркованіше – частувалися ситніше й частіше: снідали, підобідували, обідали, полуднували, підвечеряли і вечеряли. Згодом залишилися лише 3 основні прийоми їжі які відомо дотепер. Але це більше стосувалося звичайних повсякденних прийомів їжі, що важко назвати застіллям.