Сутність інтелектуальної власності як економічної категорії

Зміст

Розділ 1. Сутність інтелектуальної власності як економічної категорії…..1 ст.

Розділ 2. Правові аспекти захисту інтелектуальної власності……………...2 ст.

Розділ 3. Заходи держави у сфері прав інтелектуальної власності…………6 ст.

Розділ 4. Захист прав інтелектуальної власності в Україні…………………7 ст.

Список використаної літератури……………………………………………10 ст.

Розділ 1. Сутність інтелектуальної власності як економічної категорії

Інтелектуальна власність - це права на результати інтелектуальної праці, що дають змогу власникові прав не допустити отримання іншими особами економічних або ще якихось вигод від використання цих результатів. Тобто такі права можна охарактеризувати як форму обмеженої монополії. Форма захисту інтелектуальної власності змінюється залежно від типу інтелектуальної власності.

Чи захист інтелектуальної власності означає захист ідей? Самі по собі ідеї не можуть бути предметом захисту, допоки вони не набудуть матеріального вираження у формі рисунку, малюнку, діаграми, рукопису, аудіозапису тощо. Навіть для Ейнштейна не достатньо було б просто розповісти людям про теорію відносності. Щоб технічно класифікувати її як інтелектуальну власність, вчений повинен був описати чи зафіксувати її якимось іншим способом.

Важливість захисту інтелектуальної власності. У ринковій економіці головними мотивами для захисту інтелектуальної власності є економічні. Природа інтелектуальних винаходів така, що їх легко присвоїти і видавати за власні. Їх незахищеність стримувала б митців, творців і винахідників працювати і розповсюджувати плоди своєї роботи, оскільки за їхню працю інші люди могли б отримувати вигоду та грошовий дохід.

Знання, чи це проект нового механізму, чи нового сорту пшениці - на відміну ї від матеріального, фізичного об'єкту - може використовуватися однією людиною без обмеження на його використання іншими. Саме можливість широкого розповсюдження нового знання або технології призводить до збільшення ефективності. Але якби будь-хто міг користуватися новим знанням, то винахідники не мали б стимулу напружено працювати для створення чогось нового. Наприклад, програмне забезпечення дуже легко і недорого скопіювати. Якщо б винахідник не мав жодного законного права не допускати інших до копіювання програми, будь-хто копіював і продавав би її, конкуруючи із творцем і оригінала та позбавляючи його економічних вигод від використання плодів 1 тяжкої та тривалої праці. Крім того, недостатній розвиток системи прав інте- ; лектуальної власності (ПІВ) може призвести до деформації торгівлі, оскільки представники закордонних ринків зможуть легко скопіювати оригінали з країн, в яких винаходи створено, та продавати їх на місцевому ринку і на ринках ; третіх країн.

Незаконне копіювання, використання або продаж інтелектуальної власності називається "піратством".

Права інтелектуальної власності тимчасово трансформують широкодоступний товар у товар приватного використання. Завдяки збільшенню ринкової сили чи створенню тимчасової монополії, отриманої внаслідок надання ПІВ, власники таких прав зможуть відшкодувати свої затрати, щоб знову створювати нові 1 знання та винаходи. Так, творчі уми та інноваційні фірми мають добрий стимул займатися науковими дослідженнями та розробками, щоб створювати новівироби і послуги. Взагалі вважається, що необхідно захищати ПІВ, аби полегшити шлях інноваціям, інвестиціям і розповсюдженню технологій. За висловом Георга Вільгельма Гегеля (1770-1831), ідея повинна належати її творцю, | тому що це - прояв індивідуальності творця або й він сам.

Економічний аспект захисту прав інтелектуальної власності. Інтелектуальна власність стала важливим