Раціоналізм і емпіризм Нового часу

Раціоналізм і емпіризм Нового часу

Головна мета філософів Нового часу - розробка та обґрунтування методів наукового пізнання. Формуються два основних методи і на їх основі виникають протилежні філософські напрямки: емпіризм і раціоналізм.

Першим філософом Нового часу, засновником емпіризму вважається Френсіс Бекон, який сформулював основне завдання науки – розробку такого методу пізнання, який підніс би ефективність науки на новий рівень. На його думку, найважливіша мета науки приносити користь людині, удосконалювати її життя. Тільки наукове знання збільшує владу людини над природою. Знання – це сила, вважає Бекон, але справжньою силою наука стає лише тоді, коли ґрунтується на з’ясуванні істинних причин явищ природи, керується пізнанням її законів.Ф. Бекон розрізняв два види знання: «плодоносне» та «світлоносне».Плодоносне – це таке знання, яке приносить користь, а світлоносне – це те,що збільшує можливості пізнання. Знання, на думку Ф. Бекона, повинніґрунтуватись на фактах, і від них іти до широких узагальнень.

Основоположником протилежного, раціоналістичного напрямку був французький філософ Рене Декарт. Свій метод він будує на принципах раціональної дедукції, а експеримент визнає лише як передумову знання. Він вважає, що емпіричний досвід має мінливий, нестійкий характер. За допомогою відчуттів людина сприймає світ залежно від обставин, і тому надії слід покладати на розум. Але не досить мати добрий розум, головне вміти його застосовувати, мати науковорозроблений спосіб його застосування, або метод.

Головна відмінність раціоналізму від емпіризму полягає у наступному: раціоналісти вважають, що вихідним пунктом для побудови наукового знання є ідеї розуму, а основним методом - дедукція. Емпіристи вважають вихідним пунктом для побудови наукового знання досвід, а основним методом