Модель професійного вигорання соціальних працівників

Модель професійного вигорання соціальних працівників

Ергономіка – наука, яка комплексно вивчає особливості виробничої діяльності людини в системі «людина – людина», «людина – техніка», задля її уможливлення її ефективності, безпеки та комфорту. Наука сформувалася у США у 1920 – х роках на межі психології, фізіології, гігієни праці [38, с. 163 - 164].

Ергономіка вивчає діяльність працівника з метою оптимізації знарядь та процесу праці та забезпечення необхідних зручностей для людини. Створення таких умов за яких збільшується продуктивність праці працівника, також зберігання його здоров’я та для попередження професійного вигорання.

Термін «ергономіка» запровадили англійські вчені 1949 року. Ергономіка вирішує низку проблем які впливають на стресостійкість, втому, напруження, емоційні фактори. До ергономіки входить: охорона праці та гігієна праці [38, с. 165-166].

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності [26, с 304].

До охорони праці відноситься безпека праці. Пристосування соціального працівника до навколишніх умов у процесі праці, можна віднести:

 стриманість – це наскільки спокійно буде вести себе працівник з клієнтом, буде говорити без грубості в своєму тоні, стримувати свої негативні емоції та почуття, що допоможе уникнути вигоранню;

 почуття – це стійке переживання, пов’язане зі ставленням до іншої людини, предмета чи явище. Почуття виражаються через емоції, радість, любов, гордість, сум, гнів, сором, тощо;

увагу в соціальній роботі виявляється в спрямованості та зосередженості її свідомості на певних об’єктах або певній діяльності;

 пам'ять, допомагає працівнику зберігати певну інформацію, тоді роботу стає не так тяжко виконувати, коли ти пам’ятаєш клієнта в обличчя і знаєш про що ви з ним домовлялися, або які папери він ще не доніс;