Ірина Ключковська, аналіз твору "До"

2. Інформація про аналізований запис.

Предмет аналізу – аудіо запис гімну «До» із альбому «Фантазії». Вокальне соло виконує Ірина Ключковська, партія фортепіано належить Мар'яні Самотос, композитор - Олександр Козаренко, продюсером проекту виступив Роман Дзундза. Текст твору представлений однойменним віршом Лесі Українки з циклу «Сім струн». Запис музичного матеріалу відбувався на базі Івано-Франківської філармонії ім. Іри Маланюк у 2018 році. Він є дуже якісним, що дає змогу вдало та більш глибоко проаналізувати всі особливості виконання гімну, а також, сам твір в цілому.

3. Дикція, артикуляція.

Текст цього романсу представлений у вірші Лесі Українки зі збірки «Сім струн». «До» є першим у цьому циклі. Твір має підзаголовок, який вказує на його жанрову специфіку. Сама ж нота «до», виконує роль художнього обрамлення. Це – величний гімн, який наскрізь пронизаний тремтливими почуттями та пестливим ставленням до України. Поезія твору є узгодженим поєднанням запалу із «заземленістю». Функція поетичного розміру тут амбівалентна: амфібрахій, надаючи піднесеності віршеві, в той же час служить надійним земним опертям. В гімні «До» перед слухачем постає яскраво виражена картина фізичного рівня життя, де відображаються звичайні земні турботи та тривоги.

Під час виконання, драматичність та велич твору підкреслюється за допомогою опорних слів, чітким промовлянням тексту, а також, перебільшеної артикуляції деяких приголосних. У середній частині, вокальна партія насичена мовними інтонаціями, що обумовлює більш високі вимоги до дикції виконавця. Наприклад, починаючи з 7 такту, в вокальній лінії з’являються тріолі, що наближує партію до речитативного виконання. Далі, починаючи з 13 такту, підкреслюється напруженість моменту за рахунок високої теситури, де виконавиця артикулює приголосні більш форсовано, що обумовлено драматичними фразами. Після 21 такту, висота теситури збільшується, це призводить до кульмінаційних уривків, де виконавиця ще жорсткіше вимовляє всі звуки і на максимально крайніх по діапазону нотах вона виділяє головні слова, такі як «де схована доля» у 15 такту, або ж «самотная» у 17, «гучная» у 20, «рідної» у 30 тощо, як акценти для показу емоційно забарвленого характеру. Всі стрибки на головні слова виділяються яскраво забарвленим тембром для того, щоб показати усю велич цього твору, що приводить до сліпучої та насиченої кульмінації гімну у 27 такті, де розспівується слово «доля» на найбільш високій теситурі. В 30 такті виділяється слово «рідна», з форсованою літерою «р», як показ почуттів співачки. В 32 – «Україно», також, перебільшено вимовляння приголосних звуків, звучить як акцент, таким чином, виконавиця показує звертання. Взагалі, усюди, де є звертання до країни, Ірина використовує такий спосіб виконання. В 36-37 тактах, співачка виділяє фразу «безталанная мати» і як би, ставить крапку. Це і є величним закінченням гімну.

Отже, проаналізувавши всі ці аспекти, можна прийти до висновку, що первинним для співачки є зміст тексту, який підкреслюється за допомогою головних засобів, таких як: чітке промовляння слова, деяка форсованість приголосних, та водночас, легкі та плавно виконувані голосні звуки, іноді і вони проспівуються з деяким надривом, що показує величчя, сяйво та трохи ліричний стиль твору. Завдяки цим аспектам, не втрачається форма гімну, фрази з’єднані між собою логічним використанням динаміки, що складає враження цільної композиції.

4. Дихання, фразування

Треба відзначити, що у нотному тексті явно не прописано, коли і де треба брати дихання, виконавець має змогу по смисловому навантаженню сам обрати ці місця, орієнтуючись на розділові знаки, паузи, опорні, або ж, головні слова та на кульмінаційні моменти. Фразування ж, навпаки дуже чітко вказано композитором. В гімні кожна фраза відділяється паузами, що дає змогу виконавцю взяти дихання. Темп твору стриманий, проте, часта зміна розміру такту, спонукає його до пришвидшення. В даному романсі, виконавиця частіше за все бере дихання на 1-1,5 такту (з урахуванням затакту, вдих береться на останній долі такту).