Місце і роль комплімента в українському діловому мовленні

  Автори:        М.М. Кацімон

І.В. Адаменко

Науковий керівник:      Науменко Ліана Миколаївна

Місце і роль комплімента в українському діловому мовленні

Анотація

У статті висвітлено актуальні питання, пов’язані з місцем і роллю компліменту в українському діловому мовленні. Аналізуються питання щодо його виникнення, функціонально-комунікативних властивостей компліменту як акту мовлення в діловому спілкувуванні, розглядаються типи й різновиди компліментів.

Ключові слова: комплімент, ділове мовлення, мовний етикет.

Аnnotation

The article covers topical issues related to the place and role of compliment in the Ukrainian business broadcasting. The questions of its origin, the functional and communicative properties of the compliment as an act of speech in business communication are analyzed, types and varieties of compliments are considered.

Keywords: compliment, business speech, language etiquette.

Поняття “комплімент” завжди зацікавлювало різні сфери наукового знання: етика, психологія, соціологія, естетика, лінгвістика. Віддає йому належну увагу і риторика − наука про прийоми та засоби впливу на аудиторію. У сучасних дослідженнях з риторики комплімент включається в систему жанрів епідейктичної мови. Проте, основоположних досліджень, що дають конкретне бачення про комплімент як про риторичний жанр і про його специфіку недостатньо. Але слід зазначити, що вже починаючи з початку 80-х років спостерігається зростання інтересу до даного мовного жанру. В цей період комплімент в лінгводидактичному аспекті вивчався Н.І.Формановською і А.А Акішиною.

Актуальність статті полягає у тому, що комплімент, як культурно-специфічне висловлювання з метою виразити позитивне ставлення до адресата, є досить важливою складовою ділового мовлення.

Слово “комплімент” українська мова запозичила із французької (у французькій мові воно буквально означає вітання). Первинне значення “вітання” комплімент частково зберіг і в нашій мові: його вживають найчастіше при зустрічі замість традиційного вітання. Словник сучасної української мови дає таке тлумачення: “Комплімент — словесна люб’язність, схвальні, приємні слова; похвала, лестощі, панегірик.” [1]

Комплімент як засіб людської взаємодії за останні кілька десятиліть принципово змінився: він поступово спрощується, змінюється гендерна спрямованість. У європейських мовах поняття «комплімент» з'явилося на початку ХVII століття, проте до кінця XVIII століття використання компліменту обмежувалося епістолярним жанром. У XIX столітті сфера використання компліментузначно розширилася. Він став елементом усного етикетної спілкування і трактувався як особлива форма похвали, знак схильності і прихильносі.

Життя людини в суспільстві врегульоване системою різних правил та законів. Правила соціальної поведінки суспільства, які були здобуті протягом усієї культурної еволюції людства і враховують його історичний досвід, становлять зміст поняття "етикет". За визначенням авторів "Словника з етики":  «Етикет — це сукупність правил поведінки, що регулюють зовнішні прояви людських взаємин (поводження з оточуючими, форми звертань і привітань, поведінка в громадських місцях, манери і одяг). »

Український мовленнєвий етикет, на думку М. Стельмаховича, — це національний кодекс словесної добропристойності, правила ввічливості. "Він сформувався історично в культурних верствах нашого народу й передається від покоління до покоління як еталон порядної мовленнєвої поведінки українця, виразник людської гідності й честі, української шляхетності й аристократизму духу... Українське виховання застерігає дітей і молодь від вживання грубих, лайливих, образливих слів".  Мовленнєвий етикет висуває перед людьми, що спілкуються, певні вимоги. їх розмова має бути ввічливою, статечною, пристойною, а самі комуніканти мають виявляти один до одного уважність і чемність. Мовознавець С. К. Богдан пише, що мовний етикет українців є унікальною, універсальною моделлю їх мовної діяльності. Знання цієї системи, а ще більше — повсякденна їх реалізація, гармонія знань і внутрішнього світу людини, без перебільшень, є своєрідним барометром духовної зрілості нації. [2]