Чому ми собі брешемо?

Чому ми собі брешемо?

"Нікого так ми спритно не обманюємо ми і не обходимо лестощами, як самих себе", - зауважував Артур Шопенгауер. Разом з тим брехню по відношенню до себе помічати не тільки неприємно, а й технічно складно. Що насправді є самообманом, чим він небезпечний і як його уникнути?

ЧОМУ люди брешуть самі собі

Відкритість і #чесність — це те, чого ми прагнемо у відносинах з іншими і із собою. Але досить часто опиняємось на протилежному довірі полюсі і навіть не помічаємо цього.

Нещодавно було проведено дослідження, в якому використовувалася шкала брехні, основі якої лежить виявлення у людини схильності бачити себе виключно в позитивному світлі. Наприклад, за допомогою таких тверджень: «Мої слова досить рідко розходяться зі справою», «До чужих проблем я ставлюся з тим самим розумінням, як і до своїх», «Я ніколи не дратуюсь і не злюся без особливих причин».

Більше половини учасників отримали високі бали та були вкрай здивовані цьому. «Це що ж, я зовсім із собою нечесний? Як же так?" — приблизно такою була реакція більшості.

Якщо проаналізувати тестові завдання, можна помітити, що досвід людини набагато ширше представлених суджень. Кожен з нас — це система, що включає в себе протилежності, які постійно борються: я одночасно можу бути  уважним до інших і неуважним;  вихованим і невихованим;  сильним і слабким. І ця внутрішня боротьба різних частин нас дає енергію для саморозвитку. Однак, визнавати себе в наявності "темної" сторони зазвичай складно, боляче, #соромно.

БЕЗПЕЧНІШЕ — щось собі трошки недомовити чи навіть #збрехати

Інша річ, що брешемо і недомовляємо собі ми, найчастіше, не спеціально, а #несвідомо. Так влаштована наша #психіка. Багато речей про нас самих, говорячи психоаналітичною мовою, витісняються — виганяються зі свідомості, ми їх не помічаємо, не пам'ятаємо. Йдеться про інформацію, яка несумісна з нашим звичним уявленням про себе: наприклад, з уявленням про себе як про добру і виховану людину або, як про сміливу і чесну. Інформація, яка кидає тінь на це бачення, завдає душевного болю, іноді нестерпного.

Так виникає #брехня «для спасіння» чи #витіснення —  захисний механізм психіки, який допомагає усунути хворобливі переживання. З одного боку, його можна порівняти з дбайливим другом, який вважає, що на благо зараз не сказати правду: промовчати, прикрасити, збрехати... Але друг цей хибний.

XBV НЕБЕЗПЕЧНЕ НЕДОГОВОРЕННЯ самим собі

«Брехня, за допомогою якої ми намагаємося обдурити самих себе, породжує примар, що населяють порожній будинок ночами», — образно писав Г.Д. Робертс. Так, ми можемо щось витіснити (забути), але сама інформація нікуди не подіється, до того ж у психічному досвіді вона супроводжується важкими емоціями, біль від яких під час витіснення тільки придушується, але при цьому не зникає.

Він залишається всередині нас, створюючи вогнище напруги, яке проривається назовні щоразу, коли ми стикаємося з чимось, що хоча б віддалено нагадує нам про те, що ми несвідомо сховали від себе. Наприклад, інформацію про те, що наше «Я» буває жорстоким, слабким, може чогось боятися. Найчастіше це про раптові спалахи #гніву і #тривоги, які є реакцією на поведінку інших людей — в якій, як у дзеркалі відбивається наша власна тінь (витіснена інформація).

Можна сказати, що через #вразливість перед душевним болем абсолютна правда з собою – неможлива.