Самооцінка і рівень домагань як центральні характеристики самосвідомості

Міністерство освіти і науки України

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя

Психологія (для студентів класичних спеціальностей)

Реферат

на тему

«Самооцінка і рівень домагань як центральні характеристики самосвідомості»

Виконала

студентка ІІІ курсу

Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя

історико-юридичного факультету

спеціальності «Історія та археологія»

групи ІА-31

Грищенко Марія

Ніжин-2021

Зміст

Вступ

1. Самооцінка особистості .
2. Сутність поняття «рівень домагань».
3. «Я-концепція». Самопізнання та роль самооцінки і рівня домагань в ньому.

Висновок

Вступ

Найважливішим компонентом самосвідомості є самооцінка, проблема якої привертає себе увагу дослідників. Вона у багатьох дослідженнях окреслюється центральне освіту особистості зі своїми видами, властивостями, функціями. Усередині самосвідомості, вважає Л.В. Бороздіна, існують підструктури, які не можна змішувати, це різні елементи, що мають самостійну сутність. Самооцінка – це особлива функція самосвідомості. Вона полягає у наявності критичної позиції індивіда. Вона є фундаментом особистості й впливає на її поведінку. Самооцінка тісно пов'язана з рівнем домагань людини - ступенем труднощів і цілей, які він ставить перед собою. А тому автоматично пов’язує себе зі самосвідомістю, її становленням.

Окремі утворення самосвідомості мають різночасність дії. Наприклад, самооцінку молодший школяр виконати ще може, незважаючи на те, що певне уявлення про себе він має. Перехід на самооцінку відбувається у підлітковому віці, що з новим рівнем самосвідомості. У підлітковий період життя дитини самосвідомість має якісну своєрідність, яка в подальшому підштовхує її в процесі самоствердження, самореалізації, самовиховання.

Ця проблема доволі таки популярна серед вітчизняних науковців. У своїх дослідженнях вони поділяються переважно на дві групи. У роботах Б.Г. Ананьєва, Л.І. Божович, О.М. Леонтьєва, С.Л. Рубінштейна, І.І. Чеснокової, А.Г. Спіркіна порушується питання становлення самосвідомості у тих загальної проблеми розвитку особистості. В іншій групі досліджень розглядаються більш специфічні питання, насамперед пов'язані з особливостями самооцінок, їх взаємозв'язком з оцінками оточуючих. Наприклад, у дослідженнях А.А. Бодальов звернув виймання питання зв'язку пізнання інших і самопізнання.

Зарубіжна джерельна база на тему даного питання також досить таки змістовна. У роботах У. Джеймса, К. Роджерса, Р. Бернса та багатьох інших видатних учених.

Метою роботи є розкриття понять «самооцінка» та «рівень домагань», їх місце в структурі самосвідомості.

Завдання, які ми перед собою ставимо: розглянути та дослідити поняття самооцінка та рівень домагань; ознайомитися зі «Я-концепцією» та її роль в становленні самосвідомості; визначити зв’язки самосвідомості з самооцінкою та рівнем домагань.

 Предметом даної роботи виступає самооцінка і рівень домагань як важливі складові самосвідомості

1. Самооцінка особистості.

Самооцінка – це моральна оцінка своїх власних вчинків, моральних якостей, переконань, мотивів; один із проявів моральної самосвідомості та совісті особистості. Здатність до самооцінки формується в людині в процесі її соціалізації, у міру свідомого засвоєння ним тих моральних принципів, що виробляються суспільством, та виявлення свого особистого ставлення до власних вчинків на основі оцінок, що даються цим вчинкам оточуючими. Тому в півдні самооцінки людина судить про моральне значення своєї діяльності не просто від свого імені, а ніби з боку, від імені інших людей, від імені групи, до якої вона належить та суб'єктивно відносить себе. У моралі самооцінка та оцінка з боку інших нерозривно пов'язані між собою. Можна сказати так: самооцінка є оцінки інших, прийняті особистістю як масштаб своєї поведінки, або, інакше кажучи, власна оцінка особистості, яку вона вважає необхідною звести в загальний масштаб. Завдяки здатності до самооцінки людина знаходить можливість значною мірою самостійно спрямовувати та контролювати свої дії і навіть виховувати себе. Відомих автор книг із психології Т.А. Ритченко наводить таке визначення самооцінки; «На основі самопізнання в людини виробляється певне емоційно-ціннісне ставлення до себе, яке виявляється у самооцінці. Самооцінка передбачає оцінку своїх здібностей, психологічних якостей та вчинків, своїх життєвих цілей та можливостей їх досягнення, а також свого місця серед інших людей». Життя доводить, що правильна самооцінка, заснована на почутті згоди із собою, має переважно неусвідомлений характер. Обставини, що супроводжують наше життя, насправді визначаються фундаментальними переконаннями людини про себе.