Цінності як визначальні характеристики людського буття
Автор: Вика Ахтанина • Декабрь 2, 2018 • Реферат • 4,164 Слов (17 Страниц) • 797 Просмотры
Виконала студентка групи:ФКчт-22 Ахтаніна Вікторія
Науковий керівник:Шумка Михайлина Леонівна
к.ф.н., доцент кафедри філософії та політогії ТНЕУ
Цінності як визначальні характеристики людського буття
Щоб не було: чи діло, чи дія, чи слово –
все те марнота, якщо воно не отримало
свого здійснення в самій людині.
Г. Сковорода
Вступ
Кожна людина, усвідомлюючи факт свого існування, рано чи пізно замислюється над тим, для чого вона прийшла на цю землю, яке її завдання, на кінець – для чого вона живе на світі. Тому завше, у всі часи й віки, люди прагнули пізнати самих себе, своє «я». В порівнянні з усім існуючим живим світом, людина в ньому є найунікальнішою істотою, яка володіє досконалим розумом, свідомістю, величезною силою створювати або руйнувати, нести в собі добро чи зло. Вона є необмеженою в можливостях розвитку й удосконаленні.
З часів Античності грецькі філософи Сократ, Платон, Аристотель та інші вважали, що життям людини, її душею, свідомістю й щоденною діяльністю, поведінкою керує з позаземної безмежності, з неба, з Космосу світовий розум, благочестива ідея, Бог – творець світу й самої людини. Тому вона, як божественне творіння, наділена доброчестивими ідеями свого Творця...У той же час Інші філософи, так звані матеріалісти, заперечували божественне походження світу й людини, утверджували своє вчення про вічність матерії, яка ніби-то є у Всесвіті початком усього існуючого. Боротьба в філософській науці з цього питання точиться до нинішнього дня.. Одним із найбілшьш поширених і відомих філософських учень про світ і про людину, а разом із тим про людську душу, про моральність є християнська релігія. Декалог або 10 Заповідей Божих являють собою моральний закон для християнського світу. Він, Закон Божий, не втратив свого значення й до сьогодні. Заповіді, викладені в ньому, короткі, дохідливі, зрозумілі, насичені глибоким моральним і виховним змістом: « Не вбивай, не кради, шануй батька свого і матір свою і добре тобі буде, і довго житимеш на землі; не свідчи неправдиво...»тощо. А ще Нагорна Проповідь Ісуса Христа, яка стала філософсько-етичною серцевиною, наріжним каменем християнського віровчення про мораль. Бути людиною – означає жити за етичними правилами. Віра, любов, співчуття, прощення–вищі зразки самовизначення людини... Французькі середньовічні Просвітителі-філософи часу Відродження, зокрема Руссо, Дідро, Вольтер та інші у своїх поглядах про світовчення та людину також стояли на твердих позиціях моральності, вважаючи її об`єктивним аспектом вчинків людини, сферою її особистисних переконань, оцінок і переживань, показником того, якою насправді ця людина є. Подібної думки дотримувалися й німецькі філософи Кант, Гегель та інші, при тому наголошуючи, що одним з найперших і найголовніших чинників формування людської моральності, починаючи від самого народження, є батьки, сім`я, родина. Усі інші індивідуальні риси закладаються в ній середовищем, оточенням, певним збігом багатьох обставин...
Велику увагу розумінню загальних засад моральності й людського щастя, приділяли й українські мислителі філософського напрямку, а найперше серед них письменник і педагог Григорій Савович Сковорода (1722 –1794), якого донині часто називають українським Сократом. Його філософія, як і все його життя, за твердженням дослідника В.Горського, зосереджувались на людинознавчій етико-гуманістичній проблематиці, були направлені на боротьбу за душу людини, за її щастя й справедливість.
Український філософ-мандрівник , на противагу існуючій моралі, заснованій на багатстві та владі. прославив людину « малих бажань». У « Саді Божествених пісень», «Байках харківських», оповіданнях віршах, афоризмах і філософських трактатах, вдаючись іноді до використання навіть езопівських сюжетів, він підносив на висоту значення, розуму, честі й людяності, а мандруючи Європою, гідно представляв Україну перед найпередовішою філософською думкою світу.
...