Психологiчнi особливостi емоцiйного вигорання педагогiв

Прокопенко Олена

Група 6.0138 «Початкова освіта»

ТЕМА: ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ ПЕДАГОГІВ

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОБЛЕМИ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ ПЕДАГОГІВ

1. ПОНЯТТЯ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ У ПСИХОЛОГІЧНІЙ НАУЦІ

Дослідженням проблеми емоційного вигорання у професійній діяльності займалися як зарубіжні (Г Брендлі, С. Джексон, К. Маслач, Г. Норт, Ф. Сторлі, Г. Дж. Фройденбергер та ін.) так і вітчизняні (Б. Г. Ананьєва, В. В. Бойко,Н. Є. Водоп’янова, Т. В. Грубі, Т. Зайчикова, Л. М. Карамушка, Б. Карварський, В. Є. Орел, М. Островський, Т. Решетова, Т. В. Форманюк та ін.) науковці. Уперше термін «вигорання» ввів до наукового обігу Г. Брендлі в своєму дослідженні службовців, які охороняли умовно засуджених. Хоча в психологічній науці частіше автором цього поняття зазначають американського психолога німецького походження Г .Фрейденбергера, який у 1974 році у статті «StaffBurn-Out» (з нім. «Вигорання персоналу») описав поступове емоційне виснаження, втрату мотивації та зниження прихильності волонтерів до наркозалежних пацієнтів безкоштовної клініки. Г. Фрейденбергер помітив, що цей процес протікав близько року та супроводжувався низкою фізичних та психічних симптомів, таких як головний біль, безсоння, втома, виснаження, дратівливість, гнів і ін. Разом зі своїм колегою Г. Норт Г. Фрейндерберг визначив причини, фази та фактори розвитку емоційного вигорання.

Відомі американські психологи К. Маслач та Дж. С. Джексон описували вигорання як синдром фізичного та емоційного виснаження, пов'язаний зі стресовими ситуаціями. Науковці вважали, що саме такий стан провокує появу негативної самооцінки та негативного ставлення до роботи, також він сприяє появі непорозуміньіз колегами та втраті співчуття до пацієнтів. На їх думку професійне вигорання не пов’язане із втратою працівником творчого потенціалу, а є наслідком емоційного виснаження, викликаним стресом від міжособистісної взаємодії.

Професор Ф. Сторлі, яка досліджувала феномен вигорання на медичних сестрах кардіологічного відділення, зробила висновок, що професійне вигорання є результатом протистояння бажаного з реальністю, коли людський дух виснажується в боротьбі з обставинами, які майже неможливо змінити. При цьому професійна діяльність, вважає науковець, здійснюється без емоційного компоненту, який надає роботі творчої форми, що призводить до розвитку професійного аутизму.

У вітчизняній психології, перші згадки про цей феномен можна знайти в роботах Б. Г. Ананьєва (1969), який використовував термін «емоційне вигорання», для позначення деякого негативного явища, яке виникає у людей професій типу людина-людина.