Представництво у міжнародному цивільному процес

План замовлення 876

ПЛАН

РОЗДІЛ І.УЧАСТЬ ПРЕДСТАВНИКІВ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ        4

РОЗДІЛ 2.ВВЕДЕННЯ В ЗАКОН        9

2.1. ПРИЗНАЧЕННЯ ЧИ ЗАМІНА ЗАКОННОГО ПРЕДСТАВНИКА        12

Розділ ІІІ СУБ’ЄКТИ  ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА        14

3.1 ГРОМАДЯНИ, ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ПРЕДСТАВНИКАМИ        14

3.2 ГРОМАДЯНИ КОТРІ НЕ МОЖУТЬ БУТИ ПРЕДСТАВНИКАМИ        15

4. ОБОВ’ЯЗКИ ПРЕДСТАВНИКА В СУДІ        18

ВИСНОВОК        23

ВСТУП

Стаття 110 Цивільного кодексу говорить: - Громадянин має право самостійно або за дорученням інших осіб вирішувати свої справи. У деяких випадках суди визнавали представництво обов’язковим (для захисту прав неповнолітніх та людей з обмеженими можливостями). Адвокати є незалежними (ст. 120, 126, 161 ЦК). У теорії державного службовця існує точка зору, що політичне представництво в суді є різновидом політичного представництва. Проте політичне представництво обмежує матеріально-правові відносини та інше поняття політичного процесуального представництва - процесуальні відносини. Статті 101 і 111 Цивільного кодексу - Визначення дієздатності, визначення права на укладення компромісу через законне представництво. Крім того, захищені права неповнолітніх. Від імені юридичної особи діють уповноважені цією юридичною особою представники. Ці повноваження надаються їм угодами та договорами. Адвокат – це особа, яка бере участь у справі, яка є незалежною та незалежною та представляє як сторони, так і третіх осіб. Але їхні повноваження можуть бути значно ширшими. Повірений виконує свої обов'язки самостійно і діє самостійно відповідно до цивільного договору доручення [21].

Представництво - це врегульована законом діяльність особи, яка діє від імені та за іншу особу в цивільному процесі. Закони про політичне представництво країн СНД, які прийняли новий Кримінально-процесуальний кодекс, містять загальні положення Кримінально-процесуального кодексу України за деякими винятками.

Конституція України гарантує громадянам і юридичним особам право на правову допомогу при здійсненні конституційного права на судовий захист [1].

У цивільному судочинстві, в тому числі в судовому представництві, надаємо правову допомогу щодо захисту прав та охоронюваних законом інтересів громадян та юридичних осіб. Тому, встановлення представництва в ЦС є засобом реалізації передбаченого законом права на судовий захист.

Тому актуальність теми дослідження полягає, головним чином, у тому, що необхідність вивчення цивільного права є особливо актуальною в наш час, коли в країнах формуються правові системи, створюються нові правові основи, які є важливими. Особливо важливі знання.

Об’єктом дослідження є законодавство України, а зокрема та його частина, що регулює правовідносини у цивільному процесі.

Метою даного дослідження є проведення теоретичного дослідження системи представництва в українському політичному процесі.

Метою роботи є вирішення наступних задач:

визначає поняття та значення законного представництва;

- вид представлення процесу дослідження.

Визначити повноваження законного представника.

Відповідно до положень «Цивільного кодексу» громадяни можуть звернутися до суду для ведення справ особисто або призначивши представника. Справи юридичних осіб розглядаються в суді їх органами, які діють у межах повноважень, передбачених законами, статутами чи положеннями, або їх представниками.

Потреба в представництві виникає з різних обставин: неможливості дотримання принципу змагальності в судочинстві при розгляді цивільних справ за участю осіб з обмеженими можливостями (за віковими ознаками - неповнолітні; за медичними показаннями - громадяни з інвалідністю, підтвердженою в судовому процесі) непрацездатність. брати безпосередню участь у розгляді справ юридичних осіб колегіальними органами.