Вікова психологія

Завдання до теми «Вікова психологія» (Лекція 1)

Розкрити  питання з теми «Види дизонтогенезу»

1. Загальне стійке недорозвинення (недорозвиток) - відставання всіх функцій через органічне ураження мозку, найчастіша форма – олігофренія.

Загальне стійке недорозвинення — це загальна стійка затримка психічного розвитку при найбільш ранньому ураженні головного мозку (генетичного, внутрішньоутробного, родового, раннього постнатального), що визначає первинність і сукупність недорозвинення систем мозку. Вищі психічні функції (особливо інтелект, мовлення) порушуються сильніше, ніж основні (мимовільне сприйняття, пам'ять, моторика, емоції). Найбільш типовою формою розумової відсталості є олігофренія.

Олігофренія (або ж розумова відсталість) – це стан, при якому у людини  проявляється зниження інтелектуальних здібностей,  що потребує догляду іншої особи і спеціального індивідуального навчання. Слабка затримка розумового розвитку характеризується рівнем IQ = 50-70, від середньої до сильної IQ = 20-50, а при глибокій – IQ менше 20.

При легкій (слабкій) розумовій відсталості люди набувають мовних навичок з деякою затримкою, але допомогти може освіта, що спрямована на розвиток різноманітних  навичок та формування умінь. Люди, що страждають від невеликої затримки розумового розвитку, часто можуть добре пристосуватися до життя після здобуття ними відповідної освіти і спеціальної допомоги. Отже, при неускладнених формах розумової відсталості педагогічна діяльність залежить головним чином від ступеня, структури дефекту і можливостей дитини зі стіким недорозвиненням. А ось людям із середньою або сильною затримкою розумового розвитку для адаптації до життя потрібно більше допомоги.

В Україні серед первинної інвалідності дітей України переважає розумова відсталість – 66,2% (показник на 10 000 дит. населення). Олігофренія широко розповсюджена у всьому світі (1 – 3% населення).

До року у дитини психічне недорозвинення виражається головним чином у недостатності рухової активності, уповільненні становлення зору і слуху, більш пізній появі пожвавлення при вигляді близьких людей, в’ялості, сонливості.

На 2-3 році інтелектуальна недостатність проявляється в особливостях поведінки та ігрової діяльності дитини. Діти повільно оволодівають навичками самообслуговування, не виявляють інтересу до навколишніх предметів, ігри їх відрізняються простим маніпулюванням, нерозумінням вимог гри. Батьки легко помітять, що дитина розвивається не так, як інші, бо усвідомлять проблеми, що полягають в уповільненні в набутті навичок сидіння і ходи, а також нерозвинене уміння розмовляти до 2-3 років. У школі нездатність дитини діяти так само, як інші діти, стає одразу помітною для педагога. Дитина з нерозпізнаною затримкою розвитку не здатна брати участь у проявах групової активності, замість цього вона може грати наодинці. Така дитина не має друзів, не може подбати про себе.