Шпаргалка по "Нейрофізіологія"

1. Нейрофізіологія як наука, її основні завдання та значення.

Нейрофізіологія – це наука, що вивчає закономірності функціонування НС на різних рівнях, розглядає процеси обробки інформації у нерв. ткан., а також механізми, що лежать в основі поведінки людини і тварини.

Н. поділяється на: загальну, вікову, клінічну.

Загальна – вивчає закономірності функціонування НС на різних рівнях.

Вікова – Вивчає вікові та індивідуальні особливості мозкового забезпечення вищих нервових та психічних процесів.

Клінічна – вивч.особливості функц.мозку за наявності різних патологічних процесів.

Завдання:

• пояснити поведінку людини в термінах активності мозку
•  зрозуміти як мозок керує усіма мозковими клітинами поокремо для формування поведінки, а також як ці клітини впливають на оточуюче середовище

Центральна проблема нейропсихології - проблема локалізації вищих психічних функцій, пов'язана з вирішенням питання про те, яка мозкова «географія» різних психічних функцій і як, досліджуючи порушення психічних функції при ушкодженнях мозку, встановити їх причину і локалізацію в головному мозку.

1. Морфологічна будова нейрону.

Нейрон – структурно – функціональна одиниця нервової тканини.

Будова нейрону:  тіло (зазвичай округле) і відростки(дендрити, аксон); оболонка (клітинна мембрана): утворює замкнутий простір, що містить протоплазму-цитоплазму і ядро.

Цитоплазма складається з основних речовин і органел. Нервові клітини містяться не лише в ЦНС, а й поза нею. Це периферійний відділ вегетативної НС, аферентні нейрони спинно-мозкових ганглій та ганглій черепних нервів.

Нервові клітини мають електричний заряд,як і всі інші клітини тварин і рослин.

Тіло і дендрити покриті нервовими закінченнями - синаптичними бутонами та відростками гліальних тканин. На одному нейроні кількість синапт.бутонів може сягати 10 тисяч.

Аксон – довгий відросток, призначений для проведення збудження від тіла нейрона. Аксон відходить від тіла аксонним холмиком. Аксони мієлінізуються для кращого проведення імпульсів.

Дендрити – короткі та сильно розгалужені, передають імпульси до нейрона і є головним місцем утворення впливаючих на нейрон збуджуючих чи гальмуючих синапсів.Нейрон має певну кількість дендритів і зазвичай один аксон. Місця генерації збудження у більшості нейронів є аксонний холмик. Не мають мієлінової оболонки.

Синапс – місце контакту між двома нейронами або між нейроном та ефекторною клітиною, що отримує сигнал. Слугує для передачі нервового імпульсу між клітинами, при чому в процесі синаптичної передачі амплітуда та частота сигналів можуть регулюватись.

Одні синапси викликають деполяризацію нейр, інші - гіперполяризацію.

Зазвичай для збудження нейрона необхідно подразнення від декількох збуджених синапсів.

1. Класифікації нейронів.

Класифікація нейронів відбувається за декількома принципами:

• Розмір та форма тіла;
• кількість та характер відгалужених відростків
• довжина нейрону
• наявність спец.оболонок

• За формою клітини:

Зірчаті (мотонейрони СМ)

Еферичні (чутливі волокна спинномозкових вузлів)

Пірамідні (кора ГМ)

Грушеподібні (клітини Пуркіньє в мозочку)

Веретеноподібні (кора великих півкуль)

• За медіатором: адренергетичні, колінергічні, сиротенергічні.
• Залежно від відділу ЦНС: нейрони соматичної, нейрони вегетативної.
• За часом і розташуванням дендритів і аксонів: безаксонові (клітини, які згруповані поблизу СМ, у міжхребетних гангліях, не мають анатомічної, однак розподіляють відростків на дендрити та аксони); уніполярний (1 відросток); біполярні (1 аксон +1 дендрит – в сітківці ока, слухові вестибулярні ганглії, нюхові – епітелій і цибулина); мультиполярні (1 аксон +декілька дендритів, переважають у ЦНС); псевдо уніполярні (1 відросток, який Т-подібно ділиться, по фізіології – це аксон, але з однієї гілки від тіла, по іншій – до)

• За розташуванням у рефлекторній дузі:

аферентні (чутливі, сенсорні, рецепторні) – первинні клітини органів чуття та псевдо уніполярні клітини, у яких дендрити мають вільні закінчення. За допомогою закінчення рецепторів сприймають інформацію із зовнішнього та внутрішнього середовища організму і передають її у вищі відділи ЦНС;