Психологія виховання

Практично-семінарське заняття

Тема: Психологія виховання

Мета: з’ясувати психологічні особливості виховання, засвоїти систему  понять із теми. Розкрити основні характеристики механізмів виховання, навчитися використовувати отриману інформацію у навчально-виховному процесі. Усвідомити зв’язок між характеристиками особистості і типом виховання, умовами ефективності виховання.

Самостійна робота студентів:

1. Складіть зведений термінологічний словник до теми (не менше 10 термінів).

виховання – це процес інтеріоризації, тобто переведення зовнішніх щодо особистості досвіду, знань, цінностей у внутрішній, психічний план особистості: її переконання, установки, поведінку.

Виховання як психологічне явище – це планомірний і цілеспрямований

вплив на свідомість і поведінку особистості з метою формування певних мотивів, інтересів, ідеалів, світогляду і установок

процес виховання – це цілеспрямована змістовна професійна діяльність педагога, що сприяє максимальному розвитку особистості дитини, входженню дитини у контекст сучасної культури, становленню її як суб’єкта і стратега власного життя, гідного людини

Методи виховання – це конкретні способи впливу на свідомість, почуття,

поведінку вихованців для вирішення педагогічних задач, спілкування вихованців із педагогом-вихователем.

методи переконання, за допомогою яких формуються погляди, уявлення,

поняття вихованців, відбувається оперативний обмін інформацією

(навіювання, аргументування, діалог, доведення, переконання тощо);

методи вправ, за допомогою яких організовується діяльність вихованців,

стимулюються її позитивні мотиви (різні види завдань щодо індивідуальної та групової діяльності у вигляді доручень, вимог, змагань, показу зразків, створення ситуацій успіху);

методи оцінки і самооцінки, за допомогою яких відбувається оцінка

вчинків, стимулювання діяльності, надається допомога вихованцям у

саморегуляції їхньої поведінки (критика, заохочення, зауваження,

покарання, ситуації довіри, контролю, самоконтролю, самокритики)

Теорія виховання – це концепція, що пояснює походження, формування і

змінення особистості, її поведінку під впливом вихователя.

Орієнтація на ціннісні відношення – постійність професійної уваги

педагога до формування ставлення вихованця до соціально-культурних

цінностей (людини, природи, суспільства, праці, пізнання) і ціннісних основ життя (добра, істини, краси).

     Принцип суб’єктності – педагог максимально сприяє розвитку здатності

   дитини усвідомлювати своє «Я» у зв’язках із людьми й світом,        осмислювати

    свої дії, передбачати їхні наслідки для інших людей та власної долі,

здійснювати осмислений вибір життєвих рішень.

Принцип прийняття дитини як даності – визнання за нею права на

існування такою, як вона є; повага до історії її життя, визнання цінності її

особистості; збереження щодо кожної дитини, незалежно від її успіхів,

розвитку положення, здібностей, поваги до її особистості

Принцип особистісної свободи дитини – узгодження соціальних норм і

правил, цілей і завдань виховання із правом дитини на автономність

існування, на самостійний вибір життєвих орієнтирів і цінностей, що не

обмежують свободу інших

Принцип включення особистості у значущу для неї діяльність

(найчастіше – провідну для певного віку), що забезпечує повноцінну

активність вихованця і саморозвиток;