Моя майбутня професія

Моя майбутня професія

   Чим ближче  час до випуску зі школи, тим частіше я задумуюся над вибором професії і, відповідно, вищого навчального закладу.  На жаль, роблю це не з власної волі, а за бажанням  мами. Але чітко усвідомлюю, що вибір майбутньої професії - це дуже важливий крок у житті,  від якого залежатиме моє  майбутнє.

   Упродовж свого відносно короткого життя (скоро мені виповниться вісімнадцять) ким я тільки не мріяв стати: таксистом, пожежником, поліцейським, лікарем, режисером, військовим кореспондентом і навіть Президентом. Чим дорослішим  ставав, тим важче було визначитися з вибором майбутньої професії, а мої дитячі мрії так і  залишалися мріями. Десь на початку другого семестру одинадцятого класу я вирішив: до вибору майбутньої професії (який, можливо, буду проклинати все життя) підійду максимально відповідально й виважено,  як ніколи раніше.

   Почати вирішив з відповідей на запитання: Чого я хочу? Що я вмію? Що я можу? І як це все між собою поєднати?

   Давши собі відповідь на перше запитання, зрозумів, що хочу бути мільярдером, але, на жаль, це не професія, і я змирився з тим, що таки не знаю, ким хочу бути. Та це мене не засмутило, бо залишилося ще три запитання.

   Отже, що я вмію? Найкраще в мене виходить завжди бути в гарному настрої. Настільки добре, що, навіть коли мої справи нагадують фільми жахів, у будь-якій ситуації вмію, як-то кажуть, "зберігати обличчя", і тоді складається враження, ніби вчора я виграв у лотерею не менше мільйона гривень.  Також маю непогано розвинене почуття гумору. Узагалі все, що з ним повязане, для мене -  не просто розвага, а ціла наука й витончене мистецтво. Більшість людей вважає, що в житті найщирішими є сльози й посмішка, а я думаю - сміх. Тому прагну дарувати оточуючим радість. Думаю, що це в мене непогано виходить - заряджати позитивом людей.

   Тепер: що я можу? Упродовж навчання в школі  нерідко доводилося виступати перед публікою. Спочатку мене змушували це робити, потім це мені подобалося, а тепер мене  просять це робити. Отаке собі кар’єрне зростання. Як би там не було, але тепер жоден шкільний захід не проходить без  моєї участі. Неодноразово  випробовував свої здібності в міських конкурсах  ораторського мистецтва й займав призові місця, тому вести діалог з широкою аудиторією для  мене не складно. Крім того я зробив досить успішну "політичну кар’єру": від звичайного старости класу -  до прем’єр-міністра школи. Після мого призначення на цю посаду багато що змінювалося: статути, старости класів, президенти школи, ціни на пиріжки в їдальні - незмінним залишався тільки прем’єр-міністр! Отож,  мої можливості доводять, що я гарний лідер і людина, якій довіряють і до чиєї думки прислухаються.