Вимоги до вчителя і проблема його підготовки в історії зарубіжної і української класичної педагогіки

ВСТУП

Як зазначається в державній програмі «Вчитель»  - освіта є головною у сфері духовного і культурного розвитку нашої держави. Ключова роль у вихованні дітей належить вчителеві. Саме через його діяльність реалізується політика держави , яка спрямована на зміцнення культурного, духовного та інтелектуального потенціалу нації, збереження і примноження культурної спадщини.

На вчителя покладене велике завдання - навчати і виховувати учнів. Він повинен бути їхнім взірцем, ідеалом, заміняти батьків, коли учні знаходяться в школі. Тому до вчителя розробляються і висуваються ряд вимог. Щоб ці вимоги були дотримані, майбутньому вчителеві потрібно прямувати до певного ідеалу педагогічної майстерності, зіставляючи з ним якості своєї особистості, та здійснювати постійний розвиток, самовдосконалюватися. Саме тому у науковій психології та педагогіці вивчення, розкриття та дослідження психологічних вимог особистості майбутнього вчителя є важливим. Адже результати таких досліджень породжують своєрідний орієнтир для розвитку особистості майбутнього вчителя.

Об’єкт дослідження: педагогічна діяльність в процесі історико-культурного розвитку суспільства.

Предмет дослідження: вимоги до вчителя і проблема його підготовки у творчій спадщині та педагогічній діяльності визначних педагогів різних часів та епох.

Метою є дослідження вимог до вчителя, які пропонували вітчизняні і зарубіжні мислителі, та проблеми його підготовки, яка виникла протягом розвитку історії української і зарубіжної педагогіки.

Завдання роботи: здійснити теоретичний аналіз наукових знань про вимоги до особистості вчителя, які пропонують відомі класики педагогіки,  проблему його підготовки і способи її вирішення.

Теоретичною основою дослідження є праці і погляди на особистість вчителя визначних зарубіжних і вітчизняних педагогів: Марка Фабія Квінтіліана, Мішеля Монтеня, Яна Амоса Коменського, Денні Дідро, Йоганна Генріха Песталоцці, Фрідріха Вільгельма Адольфа Дістевега, Костянтина Ушинського, Софії Русової, Антона Макаренка та Василя Сухомлинського.

Успішне вирішення завдань національного виховання безпосередньо пов’язане з удосконаленням підготовки педагогів. Жодна інша професія не ставить таких вимог до людини, як професія педагога,вчителя, вихователя. Визначні класики педагогічної думки різних історичних епох розвитку суспільства замислювались над образом ідеального вчителя , змальовуючи ці уявлення у своїх працях. 

Визначний римський педагог Марк Фабій Квінтіліан вперше в історії педагогіки формулює ряд вимог до вчителя. Протягом 20 років він утримував школу риторів, яка користувалась широкою популярністю і знаходилась під опікою імператорів. Квінтіліан — автор знаменитої праці «Виховання оратора» в 12 книгах. Саме в цій праці Марк Фабій формулює ряд вимог до вчителя і вихователя: вчитель повинен розмовляти чистою, виразною, зрозумілою і грамотною мовою, мати стійке і правильне уявлення про рівень розвитку і знань учнів, бути високоосвіченим, адже  “що може бути чесніше і шляхетніше, ніж навчити інших тому, що сам найкращим чином знаєш?”. Для досягнення успіху в своїй роботі педагог повинен бути простим, терплячим, більш старанним, аніж вимогливим. Також вчитель має поєднувати високу освіченість і любов до дітей з обережним вибором нагород і покарань. Марк Фабій Квінтіліан писав: “Щодо «педагогів», або пестунів, я б найбільше бажав, щоб вони дійсно були людьми знаючими, або щоб вони себе такими не уявляли. Нічого гіршого немає за тих людей, які, тільки трохи обізнавшись з грамотою, починають вважати себе за великих знавців. Вони не бажають поступитися і досвідченим наставникам, і, пишаючись владою, яку такі люди привласнюють собі, нібито за якимсь правом, вони, лишаючись насправді досить дикими, передають свою дурість і дітям.”