Меценатство та його роль в історії Української держави

Міністерство освіти і науки України

Сарненський педагогічний коледж

Рівненського  державного гуманітарного університету

                                                Циклова комісія

                                                соціально - педагогічних

                                                дисциплін

Меценатство та його роль в історії Української держави

Курсова робота з історії

студента 3 курсу, гр.Ф-31

Розановича Антона Анатолійовича

Науковий керівник:                                                        викладач історії Горкуненко Г.Ф.

Сарни -2014

Зміст

ВСТУП………………………………………………………………………………3-5

РОЗДІЛ 1. ЄВРОПЕЙСЬКІ ТРАДИЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО МЕЦЕНАТСТВА…………………………………………………………………..5-8

2.1. Меценатство та благодійність – універсальна загальнолюдська цінність……6

2.2. Історія меценатства на території України………………………………………7

РОЗДІЛ  2. МЕЦЕНАТСТВО В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ…...9-30

2.1.  Меценатський рух в період Київської Русі…………………………………….9

2.2. Меценатська діяльність братств на Україні…………………………………...12

2.3. Жінки-меценатки……………………………………………………..................17

2.4.  Меценатська діяльність князів Острозьких…………………………………...20

2.5. Сучасні прояви меценатства……………………………………………………24

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...30-31

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ……………………………………………………...32

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………...33

ВСТУП

Доброчинність – явище, знайоме в Україні здавна. У суспільстві завжди були люди (хоч їх було мало), небайдужі до духовного життя громади – як на рівні рідного міста (чи селища), так і в більш широких масштабах. Здавна заможні, освічені представники еліти вкладали свої кошти в будівництво соборів, освітніх і медичних закладів, бібліотек, концертних залів, театральних будівель, підтримували талановитих, але незабезпечених митців, надавали їм можливість навчатися за кордоном, виплачували іменні стипендії, сприяли здійсненню сміливих просвітницьких проектів тощо.

Відомо, що за доби Київської Русі княгиня Ольга, князі Володимир, Ярослав Мудрий, Володимир Мономах та члени їхніх родин опікувалися проблемами духовності народу. Розуміючи, що духовне життя є потужною рушійною силою в розвитку нації, вони витрачали великі кошти на розвиток культури і мистецтва. Пізніше такою діяльністю увійшли в історію України князі Острозькі, Вишневецькі, Чарторийські… Провідні осередки науки тогочасної Європи – Києво-Могилянська Академія, Острозька академія – були створені і діяли завдяки підтримці українських меценатів: Єлизавети Гулевич (Галшка Гулевичівна), Петра Конашевича-Сагайдачного, Петра Могили, Івана Мазепи. Ці навчальні заклади уславили Україну як одну з найосвіченіших держав Європи, виховали відомих політично-громадських діячів, письменників, митців, учених. Традиції благодійності і меценатства підтримувалися в Російській імперії, зокрема в Україні, протягом наступних століть.

Серед меценатів XVIII – початку XX століть, яким належить значний внесок у розбудову культури України, – канцлер Російської імперії Олександр Безбородько, козак-вельможа Дмитро Трощинський, представниця козацького роду Скоропадських Єлизавета Милорадович, Григорій Галаган, Тадеуш Чацький, представники дворянських родин Любомирських, Потоцьких, Розумовських, Тарновських, династій Демидових, Ханенків, Симиренків, Терещенків та багатьох інших.

Проблеми історії розвитку державного регулювання меценатської діяльності в Україні розглядаються також у працях М. Слабошпицького, М. Пасічника, В. Багацького, які приділяли увагу історичним особливостям державної політики щодо діяльності меценатів. Але перейдемо до ситуації, яка склалась на сьогодні у нашій державі. Благодійна діяльність в Україні здійснюється на підставі Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» від 05.07.2012 та Постанови Президії Верховної Ради України «Про благодійні фонди» від 26 жовтня 1992 р.