Рецензія на збірку оповідань «Скандал»

Рецензія на збірку оповідань «Скандал»

Нова збірка відомої авторки Людмила Таран вражає своєю відвертістю (хтось би сказав безсоромністю): вона досліджує теми тілесности, принад і вад тіла, дорослішання та старіння, материнства, бездітства, сексуальности, стосунків із чоловіками, особистого простору й минулого, що тяжіє над жінкою (а саме жінками є героїні численних оповідок, які складають збірку) та як ніколи актуальної теми життя під час війни. Пліч-о-пліч із такою тематичною різноманітністю у представлених творах Таран культивує і різношерстість серед своїх персонажок — від старих до молодих, від сім’янинок до нещасних дружин, від знавіснілих до себе лесбійок до невдатних матерів. Можна сказати, що «Скандал» — це розвідка в усю різноманітність жіночого досвіду.

Авторський стиль має виразні риси потоку свідомости, що творчо «ріднить» авторку із її ровесницею — Оксаною Забужко, та їхньою спільною «літературною пращуркою», Вірджинією Вульф. Для Людмили Таран важливо бути не «ідеологічним рупором», а мисткинею унікальних людських характерів та обставин. Не приховує авторка й автобіографічного аспекту своїх творів, хоч їй, як талановитій письменниці, і не бракує снаги створювати реалістичних героїнь «з голови». Оповідь у її оповідях завжди розгортається від першого лиця; Таран не просто показує життя своїх підопічних у зрізі, вона ставить читацтво на їхнє місце, дає йому «побувати в їхній шкурі». Таким чином авдиторія може як розширити свій світогляд, так і по співпереживати героям, впізнати в них себе. Світ «Скандалу» не вигаданий, не фентезійний; він справжній, сучасний, живий, як