Прикметник. Історія становлення прикметникової словозміни

Прикметник. Історія становлення прикметникової словозміни

1.Поняття про прикметник як частину мови.

2.Історія форм іменних прикметників.

3. Історія форм займенникових прикметників.

4.Історія форм ступенів порівняння.

Грищенко А.П. Прикметник в українській мові. – К., 1978.

2.Історія форм іменних прикметників.

Іменні прикметники давньоукраїнської мови змінювалися за родами й числами. Відмінковій системі іменних прикметників були властиві такі ж закінчення, як і іменникам  -ŏ- /-jŏ- (чоловічий – середній рід) та -ā- /-jā (жіночий рід) основ.

В українській мові відмінювання нечленних прикметників втратилося.

Незначні залишки давніх нечленних форм прикметників українська мова зберегла, наприклад: винен, повинен, певен, згоден, рад, годен, варт, повен, готов, здоров. Найчастіше вони виступають у функції іменної частини складеного присудка, але можуть виступати і в ролі означення (набрав повен рот води).

У фольклорі обмежена кількість коротких прикметників: дрібен, ясен, зелен, сиз, сив, жив, молод, весел, дивен, славен.

Церковнослов’янізми – благословен, свят, проклят, немощен.

3. Історія форм займенникових прикметників.