Iсторiя як наука

ІСТОРІЯ ЯК НАУКА

        Історія (грец. розпитування, дослідження) - гуманітарна наука, що займається вивченням людини (її діяльності, стану, світогляду, соціальних зв'язків і організацій і т. д.) в минулому; в більш вузькому сенсі - наука, що вивчає всілякі джерела про минуле для того, щоб встановити послідовність подій, історичний процес, об'єктивність описаних фактів і зробити висновки про причини подій.

        Предметом історії як науки є необхідність пізнання історичної дійсності. Необхідність пізнання минулого, з метою не повторення помилок минулого. І тут на перший план приходять вчені-історики, які і намагаються пізнати історичну дійсність.

        Завдання історика, як і будь-якого іншого вченого, — пошук істини. Процес осягнення істини надзвичайно складний і важкий. На цьому шляху вченого можуть підстерігати невдачі. В силу складності проблеми, нестачі фактів і т. п. він, бажаючи прийти до істини, сам того не помічаючи, може впасти в оману. Але крім суто пізнавальних труднощів, вченого підстерігають і інші небезпеки, джерела яких знаходяться за межами науки. Щоб пізнати історію мало фактів, потрібні відомості про них. Історичне минуле відтворюється вченими з предметів матеріальної культури, за письмовими джерелами або за якимись  ще підставами.

        Сучасні історики ставлять перед собою наступні питання: 1. Коли історичне джерело було написано? 2. Де воно було створено? 3. Ким? 4.На якому раніше існуючому матеріалі грунтувався автор? 5. Яка була оригінальна форма джерела? 6. Наскільки джерело заслуговує довіри?

        Історична наука (історія) може розглядатися 1) як форма суспільної свідомості, 2) як соціальний інститут.

З точки зору форми суспільної свідомості історична наука являє собою, по-перше, один із способів пізнання світу, яким притаманні специфічні методи, по-друге, область наукового знання про процеси і закономірності розвитку. Серед інших форм суспільної свідомості виділяється і історична свідомість, тобто сукупність ідей, поглядів, уявлень, почуттів, настроїв, що відображають сприйняття і оцінку минулого у всьому його різноманітті. При розгляді історичної науки як соціального інституту на перший план виходять інші її складові: інституції історичної науки (історичні громадські організації, Академія Наук), групи вчених (сходознавці, медиевисти, вчені ленінградської школи), система історичної освіти (середня школа – історичний факультет університету – аспірантура) і т. п.