Рекреаційне ресурсознавство, як наука і навчальний предмет

Тема: Рекреаційне ресурсознавство, як наука і навчальний предмет.

План

1. Рекреаційне ресурсознавство як складова комплексного країнознавства та краєзнавства.

2. Мета, об’єкт і предмет, методи дослідження рекреаційного ресурсознавство, зв’язок з іншими науками, базові категорії.

Будь-яка діяльність людини пов’язана з використанням певного виду ресурсів, що є передумовою або засобом створення відповідних матеріальних чи духовних благ для суспільства. Особливості використання ресурсів, їх оцінка, склад, розміщення сприяють виникненню нової міжгалузевої науки – ресурсознавства.

За Н. Ф. Реймерсом, «ресурсознавство – міжгалузева дисципліна, об’єктом дослідження якої є інтегральний ресурс і яку складають окремі види ресурсів: природних, матеріальних, трудових, а також взаємозв’язок усіх природних факторів життя суспільства із соціально-економічним розвитком людства».

Ресурси, зі свого боку, є будь-якими джерелами та передумовами отримання необхідних людям матеріальних та духовних благ, які можна реалізувати при відповідних технологіях та соціально-економічних відносинах.

Ресурси загалом розподіляються на три основні групи: матеріальні, трудові, зокрема й інтелектуальні, та природні.

Інтегральний ресурс – це системна сукупність усіх конкретних видів природних ресурсів – речових, енергетичних, інформаційних – як факторів життя суспільства у співвідношенні з матеріальними та трудовими ресурсами. Ця інтеграція характеризується тим, що якісна та кількісна зміна

одного з ресурсів (факторів) призводить до більш або менш помітних змін у якості та кількості інших ресурсів.

З розвитком суспільства та виникненням нових технологій, зміною співвідношення виробничої сфери та сфери послуг усе більше природних, соціально-економічних ресурсів залучаються для потреб рекреації.

ХХ століття характеризується активним розвитком туризму та розширенням ресурсної бази туристичної діяльності, виникненням нових видів туризму та залученням іноді специфічних природних та антропогенних ресурсів для організації туризму.

Раціональне використання природних ресурсів для організації туристичної діяльності й залучення соціально-економічних і культурно- історичних об’єктів та ресурсів у туристичну діяльність сприяли розвитку рекреаційної географії, географії туризму, комплексного країнознавства та туристичного краєзнавства.

А. С. Кусков виділяє туристичне ресурсознавство, яке вважає одним з найважливіших розділів географії туризму та комплексного країнознавства. Комплексне країнознавство, за Я. Г. Машбіцем, тісно пов’язане з географічним ресурсознавством, завданням якого є оцінка забезпеченості країн та регіонів різними видами природних ресурсів, виявлення основних типів їх сполучення, надання картини природокористування.

А. С. Кусков також виділяє в рамках комплексного країнознавства галузеві розділи: історико-культурні, фізико-географічні, соціально- економічні, політичні, демографічні, рекреаційні тощо.

Як і більшість складових суспільної географії, комплексне країнознавство розглядається у єдності трьох аспектів: природа – населення – господарство, водночас усі складові мають сприйматись у триєдиній сукупності.

У процесі формування образy країни або регіону використовують схему комплексної країнознавчої характеристики (країнознавчий паспорт), яка складається з таких елементів:

1) географічне положення та його країнознавчі наслідки;

2) природні та екологічні умови країни, її природно-кліматичне

районування;

3) історико-культурна характеристика країни та її окремих регіонів;

4) населення країни та історія його формування