Симпосій як феномен грецької культури

Забитчук Ірини. Група Іст-12с

Симпосій як феномен грецької культури

Симпосій (симпозіум) – це  спільне розпивання, яке відбувалося в будинках після головної вечірньої трапези. На урочистості, за святковим столом, збиралися греки, які спілкувалися, обговорювали та обмінювалися думками. Вирішуючи, актуальні проблеми сьогодення, пов’язані з політикою, буденними справами.

Симпозіум був місцем для мистецтва, тому часто на цьому святі лунала лірична музика, поезія, танці, розваги. Симпосій мав культове та ідеологічне значення для греків, він був важливою частиною суспільного життя. У Греції люди часто присвячували цьому дійству свій вільний час. Це свято часто було зображене в п’єсах, книгах, малюнках, які зображені на посудинах, чашах, кубках. Наприклад, тондо кілікса із зображенням типової сцени симпосію та з епіграфікою - «Вазописець Кольмара», «Чаша Епілік прекрасний». На багатьох грецьких вазах відбиті моменти, коли греки із захопленням слухають музику, що виконується на флейтах.

Отже, це свято, визначається великою джерельною базою. Про це писав, навіть, Геродот у книзі: “Історія в 9 книгах. Книга IV. Мельпомена”. Поети часто описували це дійство, адже самі були його учасниками, тому звідси така деталізація про учасників, їжу та про теми розмов. Давньогрецький філософ, поет, критик Арістофан у своїх п’єсах, віршах «Хмари» і «Птахи», описував поведінку гостей на симпозіумі та про кухню і культуру їжі. У IV ст. до н.е. Платон написав відомий діалог «Бенкет», в якому згадується про античного філософа Сократа, який був запрошеним гостем. Велика увага приділяється на світських бесідах, про філософські теми у вигляді дискусій. Ці всі вищезгадані праці, дають нам велику інформацію про сутність симпозіуму від першого лиця цих подій минулого.

Серцем цього свята, який запускав механізм симпозіуму був кухар. Мистецтво кухаря дуже цінилося в Древній Греції. Були навіть спеціальні школи кулінарії, адже самі греки були гурманами та естетами.  Закупівлею продуктів займався лише чоловік, який наказував слугам або ходив сам на місцевий ринок. Вони купували овочі та фрукти, м’ясо та рибу, різноманітну зелень, духмяне вино, прикраси у вигляді віночків з квітів. Спершу вони купували морепродукти, адже такі страви дуже цінувалися в античний час.

Також важливим компонентом святкового столу був посуд, у яких ці страви подавалися. Готували страви переважно в жаровнях, вони були створені з якісної грубої, твердої глини з глибоким, товстим  дном. Їхня форма була часто одноманітною протягом століть. Миски та горщики, які подавалися на стіл, були часто прикрашені орнаментом та відполіровані.

Вино та її подача, були дуже важливим. Спочатку вона виносилася у кратері – це глибока чаша з широкою горловиною на ніжці з двома ручками. Там вино розводили з водою і змішували, а далі за допомогою кіафів – це невеличка чаша з однією ручкою, розливали у кубки (кліфи), з яких вже пили вино дорогі гості. Оливкова олія також подавалася у чашах «леканах».

Кожен вид страв мав особливу форму посудини, наприклад, страви з риби подавалися в тарілках з поглибленням посередині для соусу, такий посуд називався пінакіон.

Страви на симпосій були різноманітні, від каш до запеченої свинини з виноградом та фініками.  Зернові культури становили основу раціону. Елліни використовували пшеницю, ячмінь для різних хлібобулочних виробів з допомогою винної закваски, такі як звичайний хліб або пшеничні вафлі. Головну страву грецької кухні вважають ячмінний корж, який подавався зі свіжими овочами та фруктами, або з сиром і медом. Їжа рослинного походження була основною, адже греки слідкували за своїм раціоном аби їжа не була надто калорійна. М’ясо займає менше місце на святковому столі.  М’ясні страви були також зі свинини, з неї робили як і вишукані страви, так і чорну юшку – це суп зі свинини, крові, оцту та солі, яку їли невибагливі до страв спартанці. Головними м’ясними стравами були з баранини та яловичини, адже вони містять мінімальну кількість жиру і мають вираженіші смакові якості та аромат. Дичина теж дуже цінувалася, зазвичай її їли аристократи, також птахів розводили спеціально для яєць.