Сучасні проблеми української термінології та термінолексики

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С. Сковороди

Кафедра теорії і методики фізичного виховання та оздоровчої і лікувальної фізичної культури

                                                Цимбал Данило Вячеславович,

Студент 1 курсу, 141 групи

факультету фізичного виховання і спорту

Сучасні проблеми української термінології та термінолексики

Індивідуальне навчально-дослідне завдання зі спеціальності:

0.14 Середня осіта(Фізична культура і спорт)

Науковий керівник, кандидат наук

з фізичного виховання і спорту, доцент:

Марченко Світлана Іванівна

Харків – 2018

Зміст

Вступ.........................................................................................................................3

Розділ 1. Історія української термінології…………………………………….4

Розділ 2. Сучасні проблеми української термінології……………………….7

Розділ 3. Сучасні проблеми української спортивної термінолексики…………………………………………………………………12

Розділ 4. Основі термінологічні поняття галузі…………………………….13

Висновок…………………………………………………………………………19 Література…………………………………………………………….................20

ВСТУП

Актуальність. Українська термінологія вже упродовж двох століть привертає до себе наукову  увагу. Адже зараз українська мова цілком рівноправна з іншими мовами світу, до того ж є цілком придатною для творення термінів. Інша справа, що через історичні обставини та політичні спекуляції розвиток української термінолдогіх був непослідовним і, часом, далеко не природнім.

Особливістю нашого часу, який межує не лише зі століттями, а й тисячоліттями, є те, що нарешті після багатьох років поневірянь та утисків українська мова знову зайняла своє достойне місце в усіх сферах життєдіяльності, і зокрема у науковій галузі. Тож, як писав колись І. Огієнко:  “українська мова здатна бути мовою науки, як і всі інші мови…"

РОЗДІЛ 1

Історія української термінології

До середини 19 ст. Першим у Київській Русі текстом, пов'язаним з термінологією, був перекладений у Болгарії «Ізборник Святослава» (1073), де є пояснення незрозумілих слів святого Письма і статей Георгія Херобоска «О образЂх», що докладно тлумачить церковнослов’янські назви, головним чином кальки з грецької. Наприклад: «инословие» - алегорія, «прЂвод» - метафора, «поругание» - іронія  тощо.

Пізніше Іван Величковський у збірці «Млеко» (1691) подав пояснення термінів фігурного віршування («ехо», «рак літералний», «вірш жартовний» та ін.) з прикладами. «Руська Правда» і грамоти відбивають своєрідну і високорозвинену юридичну, а літописи також військову термінологію.

Українське національне відродження та розвиток науки і техніки в 19 — 20 ст. викликали потребу створення української термінології, брак якої був спричинений колоніальним становищем України, рядом заборон українського слова і зокрема тим, що інженерно-технічні навчальні заклади були рос. -, поль. - або нім.-мовними. Спроби поставити ширше проблему української термінології почалися з середини 19 ст. М. Левченко писав в «Основі», що наукові терміни треба укладати в дусі народної мови, і подав словничок своїх перекладів кількох десятків інтернаціональних термінів. У відгуку на статтю М. Левченка П. Єфименко додав ще низку термінів.

В Австро-Угорщині, де обмежень було менше, українська секція урядової комісії для укладання слов'янської юридичної термінології видала «Juridisch-politische Т. für die slav: Sprachen Österreichs ... Deutsch-ruthenische Separatausgabe» (1851).

Видатне місце в природничій термінології мають «Початки до уложення номенклатури і термінології природописної, народної» Івана Верхратського і його пізніші розвідки з термінології (до 1909). У 1894 надруковано в «Зорі» заклик НТШ збирати термінологію, вживану «в реміслах, домашнім промислі, господарці, торгівлі, народній медицині», бо «вчені... густо-часто суть приневолені позичати (терміни) з інших слов’янських язиків або творити їх не раз ... дуже невдало і проти духа нашої мови». У 1890-их pp. і пізніше у низці випусків Збірки Математично-Природописно-Лікарської Секції друковано матеріали до українська термінологія та номенклятури з математики, фізики й хімії В. Левицького, з географії С. Рибницького, з ботаніки Миколи Мельника. На Східній і Центральній Україні вийшов «Опыт толкового словаря народної технічної термінології по Полтавской губ.» Віктора Василенка.