Сучасні проблеми та перспективи розвитку електроенергетики в Україні

Міністерство освіти і науки України[pic 1]

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя

Факультет природничо-географічних та точних наук

Кафедра географії, туризму та спорту

Курсова робота економічної та соціальної географії України на тему:

Сучасні проблеми та перспективи розвитку електроенергетики в Україні

 Студентки III курсу, групи СОГ-31

 Галузь знань: 10 Природничі науки

 Спеціальність: 014 Середня освіта (Географія)

 Овруцької Валерії

 Науковий керівник: д.г.н., проф. Барановський М.О.

 Оцінка наукового керівника ________________

 Національна шкала ________________________

 Кількість балів ____________________________

 Оцінка ECTS ______________________________

 Члени комісії:

  ______________               Барановський М.О.

  ______________               Бездухов О.А.                                                            

        ______________               Шовкун Т.М.

Ніжин – 2022

ЗМІСТ

ВСТУП

І. Історія розвитку та структура електроенергетики України        5

1.1. Історія розвитку електроенергетики в України        5

1.2. Динаміка та структура виробництва електроенергії в Україні        7

ІІ. Географія виробництва електроенергії на традиційних видах палива        12

2.1. Теплова та ядерна енергетика        12

2.2. Гідроенергетика        18

ІІІ. Відтворювальна електроенергетика України        24

ІV. Сучасні проблеми та перспективи розвитку електроенергетики в Україні        27

ВИСНОВКИ        30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ        31

ВСТУП

Електроенергетика, у порівнянні з вугільною промисловістю чи металургією, є відносно молодим видом економічної діяльності.

Її можна віднести  до одного із найважливіших  структурних підрозділів вторинного сектора економіки. Вона є основою запровадження у виробництво сучасних досягнень науково-технічного прогресу, значною мірою визначає територіальну локацію окремих підприємств. Так виробництво алюмінію, титану, магнію, феросплавів орієнтується на джерела дешевої електроенергії.

Основу енергетики України складають 104 блоки теплових електростанцій, велика частина яких побудована в 60-70 і роки минулого століття. 90% всіх блоків морально і фізично застаріли, і давно вже відпрацювали 100 тисяч годин, а половина взагалі за межею остаточного зносу.

Понад 51% електроенергії в Україні дають АЕС (Рівненська, Запорізька, Південноукраїнська та Хмельницька). ТЕС є основними станціями, що забезпечують електричною енергією в напівпікові та, разом із ГЕС та ГАЕС, у пікові години.

В розвитку гідроенергетики особливе значення у ХХ ст. відіграв каскад ГЕС на Дніпрі: Дніпрогес, Каховська, Кременчуцька, Київська, Канівська, Середньодніпровська. Побудовані ГЕС на Дністрі (Дністровська) у Закарпатській області (Теребле-Ріцька). Частково реалізовано Південнобузький каскад ГЕС.

Найбільші ТЕС розташовані на Донеччині (Вуглегірська, Старобешівська, Миронівська, Курахівська й ін.), на Придніпров'ї (Придніпровська, Криворізька), у Харківській (Зміївська), Київській (Трипільська), Івано-Франківській (Бурштинська), Львівській (Добротвірська) областях, у Запоріжжі, Одесі й інше.

За даними Української асоціації відновлюваної енергетики станом на серпень 2016 року частка електричної енергії, що була вироблена з відновлюваних джерел енергії (вітроелектростанції - 48 % цього обсягу, сонячні електростанції - 31 %, малі гідроелектростанції - 12 % та ТЕС/ТЕЦ на біомасі та на когенераційних установках на біогазі - 9 %) складає близько 1,25 %, що є досить незначним порівняно з країнами ЄС.