Особливості державного ладу та внутрішньої політики під час правління Центральної Ради, Гетьмана П. Скоропадського, Директорії УНР, уряду

Дослідження державного будівництва в Україні на конкретних етапах історичного розвитку, в тому числі і в 1917-1921 рр., під час розгляду його в широкому значенні, дає можливість зробити висновок з приводу ціннісних орієнтацій, ідей, концепцій, підходів, закладених в основу організації влади, завдяки чому можна визначити характер системи управління, ступінь централізації або децентралізації державного апарату, методи управління процесами державно-правового розвитку.

 Українська революція 1917–1921 рр. стала епохальною подією для всієї української нації. Саме її здійснення передбачало відродження незалежної самостійної національної держави на українських етнографічних землях. Завдяки їй українська проблема переросла з внутрішньо російської чи внутрішньо австро-угорської у фактор східноєвропейської і навіть світової політики.

Києву стало відомо про зречення з престолу царського уряду. За кілька днів представники найголовніших установ і організацій міста приступили до управління в складі Виконавчого комітету, основною метою якого було підтримування законопорядку. 17 березня була створена Центральна Рада.

В умовах загальнонаціонального піднесення і безпорадності Тимчасового уряду 23 червня Центральна Рада видала І Універсал, який репрезентував Центральну Раду, а з формуванням Генерального секретаріату й канцелярії в усіх секретаріатах; діловодство, видання законів, нормативно-правових актів, офіційні опублікування почали видаватися українською мовою, паралельно з російською, польською та єврейською. 22 листопада 1917 новостворений уряд прийняв законопроект про Державні та дипломатичні інституції в Республіці. В кінці квітня 1918 року на зміну правління Українській Народній Республіці прийшла Українська держава. Варто відзначити, що період управління Української Держави в 1918 р. є досить розмитим та маловивченим. Державні та дипломатичні інституціональні зміни 29 квітня 1918 р. й відновлення старовинної національної форми правління – гетьманату – на чолі з нащадком гетьманського роду П. Скоропадським стали єдиним шляхом подолання системної суспільної кризи.

Після зречення П. Скоропадського на українських землях з 14 грудня 1918 р. поновлюється Українська Народна Республіка. Її ще називають «другою» УНР. Найвищою заслугою ЗУНР стало об’єднання в січні 1919 р. з Українською Народною Республікою в єдину соборну Українську державу. Таким чином, незважаючи на складний та суперечливий етап національного піднесення, а особливо в добу Української Держави 1918 р., був започаткований процес формування та становлення інституту вітчизняної державної та дипломатичної служби в Україні.