Літописи північно-східних земель 12-13 ст

1. Літописи північно-східних земель 12-13 ст.

Традиція літописання зародилася в Південній Русі і її центрами спочатку був Київ а потім Чернігів. В північну Русь літописання прийшло пізніше – в  середині 12 століття. Найбільшими північними центрами літописання стали Володимир Суздаль і Ростов. Думки науковців розходяться що до точної появи перших літописів на цих землях. Костомаров вважав що початок літописання звязаний з правлінням в Володимирі князя Андрія Боголюбського тобто десь з 1157 роком. Активізація північного літописання була повязана з розоренням Боголюбським Києва в 1169 році коли ним на північ були вивезені важливі документи в тому числі і Повість минулих літ і Руська правда які і стали джерелами для місцевого літописання. Приселков вважав що літописання почалося ще з другої декади 12 століття але вони спершу описувало тільки події повязані з південною Руссю і опис подій північно-східної Русі почав фрагментарно вкраплятися тільки з княжіння Юрія Довгорукого. Одним з таких вкраплень є опис його походу на волзьких булгар. Головними ранніми памятками Володимиро-Ростовського літописання які збереглися є Лаврентієвський Радзивілівський літописні списки і літописець Переяславля-Суздальського.

Радзивілівський літописний список був створений в 15 столітті. Що до точного місця його створення то воно не відоме. Існує версія що цей літописний список був створений на Смоленщині або на північно-східній Русі. Але зокрема Олександр Толочко вважає вірогідним місцем його створення Волинь. Довгий час Радзивілівський літопис зберігався в Великому Князівстві Литовському в Кенізбергові звідки і походить його друга назва – Кенізбергський літописний список. На думку Приселкова він потрапив в Росію як трофей в ході семилітньої війни. Радзивілівський літопис охоплює події з Повісті минулих літ до 1206 року. До середини 12 століття він переважно концентрувався на подіях південно-західної Русі а з середини 12 переключився на північно-східну Русь по більшій мірі на Володимирське князівство. Приселков встановив схожість між Радзивілівським літописним списком і Московським-академічним хоча останній доводить свій виклад подій набагато далі аж до 1418 року. Він дійшов висновку що Радзивілівський і Московський-академічний списки мали спільного протографа яким Радзивілівський літопис 14 століття. Потрібно відмітити що Радзивілівський список через механічне пошкодження має змішання події в кінці викладу. Так події 1205-1206 років передують подіям 1203-1205 років. Приселков також порівнює Радзивілівський список з Переяславсько-Суздальським і доходить висновку що вони схожі але Переяславсько-Суздальський продовжується до 1212 року тому Приселков вважає що радзивілівський також продовжувався до цього року але його остання частина була втрачена. Приселков вважає Переяславсько-Суздальський літописний список первинним по відношенню до Радзивілівського при цьому головним джерелом Переяславського літопису він вважає Володимирський княжий літописний звід 1212 року він же є і головним джерелом Радзивілівського списку з тією відмінністю що в першому Володимирський звід був частково переяславізован. Головною особливістю Радзивілівського літописного списку є велика кількість мініатюр які він вміщав в собі оригінальний літопис. Московський-академічний літописний список цих мініатюр не зберіг. Загалом Радзивілівський літописний список містить 617 кольорових мініатюр що робить його особливим порівняно з іншими руськими літописами серед яких окрім Радзивілівського літопису тільки два мають кольорові ілюстрації – Хронограф Георгія Амартола в Тверському списку 14 століття та Лицьовий звід 16 століття. Важливість мініатюр Радзивілівського списку полягає в тому що вони по при свою схематичність дають можливість дослідити побут та повсякденне життя середньовічної Русі. Зустрічаються серед мініатюр і ілюстрації історичних подій такі як наприклад Битва з половцями на річці Немизі та полон князя Всеслава Полоцького. Присутні ці мініатюри також і в Переяславсько-Суздальскому літопису. Створений це літопис був за правління в Переяславлі-Суздальскому Всеволода Ярославича який як вже згадувалося поклав в основу свого літопису Володимирський звід 1212 року але продовжив його тільки до 1214 тому мініатюри присутні в цьому літопису очевидно не було добавлені при його створені а залишилися від протографа – Володимирського зводу 1212 року. Отже ці мініатюри доволі точно зображають події своїх сюжетів а деякі дослідники навіть відсувають їх появу до початку 11 століття.