Вiдображення руху рацiоналiзаторiв i винахiдникiв в повоєнне двадцятирiччя (1946-1965 рр.) в радянськiй iсторіографіi другоi половини 60-х - першоi пол

УДК 930.1(477)–058.243«1946–1965»

Дмитро Нефьодов

Миколаїв

dmitr-nefyodov2@yandex.ru

nefyodovdv@gmail.com

ВІДОБРАЖЕННЯ РУХУ РАЦІОНАЛІЗАТОРІВ І ВИНАХІДНИКІВ

В ПОВОЄННЕ ДВАДЦЯТИРІЧЧЯ (1946–1965 рр.) В РАДЯНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ 60-х – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ 80-х рр.

В статті досліджений стан наукової розробки радянськими істориками другої половини 1960-х – першої половини 1980-х рр. руху раціоналізаторів та винахідників в контексті історії робітництва УРСР періоду повоєнного двадцятиріччя (1946–1965 рр.). Особливістю історіографічної ситуації досліджуваного періоду стала наявність великої кількості робіт, створених за межами республіки, переважно в союзних науково-дослідних центрах. Незважаючи на охоплення великої кількості аспектів теми і її комплексне вивчення, до середини 80-х рр. стає очевидним факт того, що радянська історіографія зжила себе в своєму «класичному» історико-партійному аспекті. Незважаючи на достатню кількість праць, створених виключно з наукових позицій, всі без винятку радянські дослідники продовжували залишатися всередині радянської «матриці» і вихід з неї міг здійснитися тільки при наявності кардинальних позанаукових стимулів, поява яких відбулася вже у другій половині 1980-х рр.

Ключові слова: історіографія, робітничий клас, УРСР, раціоналізаторство, винахідництво

Посилення неосталінських тенденцій у внутрішній політиці режиму після приходу до влади в СРСР Л. Брежнєва, розгортання репресивних кампаній проти інакодумців в Україні дало розуміння настання реакції і того, що влада знову починає карати за щонайменші прояви альтернативної позиції як в суспільно-політичному, так і професійному житті.

Внаслідок провалу економічних реформ О. Косигіна та чехословацької кризи 1968 р., брежнєвським керівництвом остаточно обрано курс на консервацію усталених суспільно-політичних порядків, відновлення жорсткого контролю над суспільством шляхом зміцнення становища партійно-державної номенклатури.

Залякування вчених, примушування їх до зречення від «хибних» поглядів відбувалося методами «проробок» на зборах партійних організацій, трудових колективів, на наукових конференціях. Результатом як правило ставало «каяття» «обвинувачуваного» з визнанням «помилок». Як слушно зазначає історіограф В. Яремчук, такий підхід призвів до майже 100% інтеграції істориків в радянську систему. Нечисленність виявів антирежимного протесту серед українських радянських істориків навіть у сфері професійної діяльності (не кажучи про політичні акції) підтверджують даних умовивід [13, с. 156].

Найважливішим питанням робочої тематики для радянської історіографії другої половини 60-х – першої половини 80-х рр. залишалось висвітлення участі представників робітничого класу в русі раціоналізаторів і винахідників, а також у розвитку науково-технічного прогресу. Варто відзначити, що саме в середині 50-х рр. почалася науково-технічна революція. Даний термін радянська наука трактувала як переворот в засобах праці, пов'язаний зі створенням автоматизованих, виробничих комплексів, оснащених ЕОМ і виконуючих повторювані операції [1, с. 52]. Крім того, на переконання дослідниці К. Федини, науково-технічний прогрес вплинув не тільки на виробництво, але і вніс корінні зміни в зміст праці робітників, розширивши їх функції, перетворивши їх працю в різновид праці інженерно-технічних працівників [11, с. 7]. Також згідно радянської ідеології, НТР як і весь розвиток суспільного виробництва не є самоціллю. За твердженням економіста П. Ігнатовського, НТР викликала глобальні зміни в соціальній структурі суспільства, впливала на характер і зміст праці, сприяла зростанню кваліфікації робітників [3, с. 183]. Дослідник Л. Бляхман акцентував увагу на тому, що внаслідок НТР сформувався робітник нового типу, змінилася галузева структура робітничого класу внаслідок збільшення частки робітників, зайнятих в найбільш прогресивних галузях виробництва, безпосередньо пов'язаних з використанням досягнень НТР [1, с. 317].