Винайдення кінокамери та початок розвитку кінематографу

Зміст

Вступ        3

1.        Винайдення кінокамери та початок розвитку кінематографу        5

2.        Звуковий кінематограф        7

3.        Кольоровий кінематограф        9

Висновки        11

Список використаних джерел        12

Вступ

Перший крок до кінематографа було зроблено у XV-XVII століттях, коли був розроблений «чарівний ліхтар» – камера обскура (окрім того, раніше з'явився театр тіней у Китаї та Японії, а принцип створення зображення за допомогою вузького отвору був відомий ще у античності). Сам термін «камера обскура» виник у кінці XV століття, а відповідні досліди проводив Леонардо да Вінчі. Чарівний ліхтар для проектування зображень на вертикальну стіну став широко відомий у XVII столітті. Він в спрощенні представляв собою ящик зі збільшувальною трубою та світильником всередині. Позаду цього світильника стояв рефлектор-відбивач, між трубою і ящиком була щілина, де ставився намальований тушшю кадр.

Наступний крок до кінематографа зробив у 1830 році Майкл Фарадей та його колега Макс Роджер. Уся Європа намагалася винайти апарат, щоб оживити малюнок. До апарату додавався ряд послідовних картинок. Раніше вчений Жозеф Плато займався розкладанням руху на фази (наприклад, рух людини). Коли Фарадей отримав у руки ці праці, йому до завершення фенакістископ залишалося зовсім небагато. У результаті стало можливим створити рухомий малюнок (але не реальне зображення) тривалістю декілька секунд [3, с. 34].

Третій крок відбувся у 1877 році із винаходом хронофотографа. Він став можливим завдяки роботам Луї Дагера і Жозефа Ньєпса, які розробили мокрий коллодіонний процес з досить високою світлочутливістю, але який вимагав приготування фотоматеріалу безпосередньо перед зйомкою. Висока світлочутливість дозволяла зменшити час експозиції, без чого зйомка швидкого руху була б неможливою.

У 1878 році губернатор Каліфорнії Леланд Стенфорд та фотограф Едвард Мейбрідж провели експеримент по фотофіксації галопу коня. Вони встановили уздовж бігової доріжки для коней 12 фотоапаратів, розміщених в спеціальних світлонепроникних будках. Асистенти в будках по сигнальному свистку одночасно починали готувати фотопластинки для зйомки. У міру готовності всіх камер на доріжку випускався кінь, який скакав уздовж білої стіни навпроти фотоапаратів. Затвори всіх фотоапаратів приводилися в дію мотузками, натягнутими поперек треку: кінь розривав їх, по черзі запускаючи фотоапарати. У підсумку, кожен з фотоапаратів знімав окрему фазу руху коня на білому тлі стіни, що підкреслювала силует. Це була перша спроба розкласти рух на фази. Надалі Мейбрідж збільшив число фотоапаратів до 24, а отримані знімки використовував у винайденому ним зоопраксископу, що давав рухоме зображення [3, с. 34].

У 1876 році французький професор Етьєн Маре винайшов «фотографічну рушницю». На обертову восьмикутну фотопластинку проводилася зйомка фаз руху тварин і птахів зі швидкістю до 10 кадрів в секунду. Надалі винахідник створив більш вдалий пристрій під назвою «хронофотографічна камера», що використовувала рулонний світлочутливий фотопапір [3, с. 35].

У 1876 році в Парижі з'явився покадровий кінематограф. Його винахідник - Еміль Рено, а його винахід - оптичний театр. Це був ліхтар в «великому масштабі»: через ліхтар йшла плівка з нанесеними на неї малюнками. Таким чином, виходив театр кадрів, які відображаються послідовно на великому екрані: 80, 90 або 100 картинок в залежності від сюжету [3, с. 35].

У 1870 році американцем Джоном Хайата винайдений целулоїд, пізніше використаний для отримання гнучкої стрічки.

У 1889 році американський винахідник Джордж Істмен, який раніше розробив ефективний промисловий метод покриття фотоемульсією «сухих» фотопластин, випустив на ринок прозору фотоплівку на основі целулоїду. Після цього стало можливим створення ефективної і міцної кіноплівки [3, с. 35].

Метою роботи виступає дослідження етапів винаходу кінокамери та появи кінематографу.

1. Винайдення кінокамери та початок розвитку кінематографу

Серед всіх винахідників, які шукали шлях для створення «рухомих картинок», найближче підійшли до створення кінематографа Томас Едісон і Брати Люм'єр.