Особливостi вживання iнфiнiтива в романi Дж.Д. Селiнджера "Над прiрвою у житi"

РОЗДІЛ 2 ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ІНФІНІТИВА В РОМАНІ ДЖ. Д. СЕЛІНДЖЕРА «НАД ПРІРВОЮ У ЖИТІ»

2.1 Найпоширеніші випадки вживання інфінітива й інфінітивних конструкцій у романі Дж. Д. Селінджера «Над прірвою у житі»

Роман Дж. Д. Селінджера «Ловець у житі» вперше вийшов у світ в 1951 році і через кілька місяців посів перше місце в списку американських бестселерів. Головний герой роману – Холден Колфілд. Це юнак, який намагається знайти своє місце в житті. Найбільше на світі Холден боїться стати таким, як усі дорослі. Його відрахували з трьох коледжів за неуспішність.

Основна ідея роману – неприйняття брехні, що виявляється як в моральних нормах, що існують в суспільстві, так і в людях, подіях, предметах – тісно пов'язаних з образом головного героя.

Художня манера Дж. Д. Селінджера визначається тим, що він пише про підлітка, і не просто про підлітка, а про американського підлітка кінця сорокових – початку п'ятдесятих років, який виховувався в заможній родини. Стилю мовлення Холдена, який, на перший погляд, здається індивідуальним і універсальним, властива та універсальність, яка надає нам уявлення про мовні характеристики всього покоління. Весь текст книги витриманий в єдиній мовній манері, яка насамперед характеризується невимушеною розмовністю.

З погляду синтаксису роман характеризується різноманітністю типів речень, використаних у тексті. Автор пише як простими короткими реченнями, часто односкладними і з елементами еліпсису, так і складносурядними і складнопідрядними реченнями. Кожен з цих типів речень виконує в тексті роману певну стилістичну функцію.

На початку роману ми зустрічаємо таке складне речення:

«If you really want to hear about it, the first thing you'll probably want to know is where I was born, an what my lousy childhood was like, and how my parents were occupied and all before they had me, and all that David Copperfield kind of crap, but I don't feel like going into it, if you want to know the truth» [20, c. 1].

«Якщо ви справді надумали читати цю історію, то насамперед вам, мабуть, захочеться довідатись, де я з’явився на світ Божий, як минало моє безголове дитинство, що робили мої батько й мати, поки мене ще і в проекті не було, – одне слово, всю оту муру в дусі Девіда Копперфілда» [14, c. 1].

Використання такого речення створює ефект живої розмовної мови, квапливо вимовлених фраз – персонаж, від імені якого написано твір, намагається швидше сказати про те, про що він не хоче писати, і перейти до більш цікавих для нього речей. У цьому реченні є одразу два інфінітива “to hear” і “to know”, що повторюється двічі. На українську мову вони перекладені також відповідниками-інфінітивами «читати» і «довідатись». За допомогою такого синтаксичного малюнка автор створює образ хлопчика–підлітка, який поспішає висловити те, що його хвилює, поділитися думками і почуттями.

Варто зауважити, що більшість випадків вживання інфінітива у цьому творі пояснюються більшою мірою дієсловами, які вимагають інфінітивної конструкцію після себе. Речення на зразок дієслово + інфінітив є найпоширенішими. На приклад,

Only seniors were allowed to bring girls with them [20, c. 2].

Приводити їх з собою мали право тільки випускники [14, c. 3].

Модальне дієслово “allow”, що виражає у цьому випадку дозвіл, вживається завжди з інфінітивом. Перекладаючи, автор української версії перемістив інфінітив на перше місце у реченні, відтворюючи структуру речення, притаманну українській мові. Іншим прикладом є речення:

I had to keep getting up to look at this map, so we'd know where to get off [20, c. 2].

Мені ж доводилося раз у раз схоплюватись на ноги й дивитися на схему, щоб не проґавити нашої станції [14, c. 3].

Так само як попереднє слово, have, якщо виконує функцію модального дієслова вживають тільки з інфінітивом, у наведеному прикладі з «to keep». Семантичне значення відтворюємо українською мовою за допомогою прислівника «раз у раз», який передає значення