Сутність англомовної лексичної компетентності

1.1 Сутність англомовної лексичної компетентності

Вивчення будь-якої іноземної мови - це не лише процес оволодіння набором навичок говоріння, читання, письма та аудіювання. Це багатогранний процес, який вимагає від студентів зосередження на кількох ключових аспектах. Важливим фактором успішного вивчення англійської мови як іноземної є глибоке засвоєння граматичних форм, орфографічних та фонетичних норм, а також правил вимови та розширення словникового запасу.

Деякі вчені відзначають, що граматика та лексика мають рівноправне значення в процесі вивчення мови. Давид Вілкінс, почесний професор лінгвістики та секретар британської Асоціації прикладної лінгвістики, наголошував на важливості граматичних знань для передачі думок, проте він також вказував, що без знань лексики мовлення може бути обмеженим [20, c. 40]. Граматичні правила допомагають структурувати мовлення, але важливо мати в арсеналі великий словниковий запас, щоб виразити широкий спектр ідей та емоцій.

Словник (вocabulary) є ключовим елементом мови. Він представляє собою запас слів, які конкретна особа або група людей засвоює та використовує в щоденному спілкуванні [31]. Цей лексичний запас постійно розширюється, оскільки в мові постійно з'являються нові слова та вирази, а також деякі старі слова можуть вийти з активного вжитку.

Вивчення лексики включає в себе більше, ніж просто запам'ятовування слів. Це процес розуміння їхнього контексту, правильного використання у висловлюваннях та розвитку асоціацій між словами. Однак, навіть найглибше розуміння лексики несе лише потенціал, якщо вона не використовується у практичному мовленні.

У цьому контексті, вивчення лексики важливо робити систематично, використовуючи різноманітні методи та підходи. Це може включати в себе читання текстів різної складності, активне спілкування, слухання автентичних матеріалів, роботу з електронними та паперовими словниками, а також використання різних навчальних засобів.

П. Нейшен, видатний спеціаліст у галузі методології викладання мов, робить акцент на тому, що засвоєння лексичної одиниці включає в себе набагато більше, ніж лише засвоєння її значення. Воно також передбачає вивчення написання, вимови (з використанням транскрипції), віднесеності до частини мови (наприклад, іменник, дієслово, сполучник), частоту вживання (у тому числі нові слова, застарілі терміни, архаїзми), здатність сполучатись з іншими словами у реченні, рівень формальності (формальний/неформальний, технічний/повсякденний) та зв'язки між словами та поняттями навколишнього світу [25, с. 23]. Розширення словникового запасу, зважаючи на ці аспекти, є необхідною складовою процесу набуття лексичної компетенції, яка в свою чергу є важливим елементом комунікативної компетенції та вивчення мови взагалі.

Термін "лексична компетенція" (lexical competence, LC) завдяки своїй багатогранності може бути важким для визначення, і лінгвісти різних часів намагалися з'ясувати його сутність. Однак, науковець та педагог К. Каро (Колумбія) структурував погляди вчених на цю тему [17, c. 213]: 1) деякі автори намагаються визначити лексичну компетенцію шляхом розгляду її різних аспектів (наприклад, Картер, 1987; Нейшен, 1990; Тейлор, 1990; Лауфер, 1991; Марконі, 1997; спеціалісти Ради Європи, 2001 та інші); 2) інші науковці піддають критиці тлумачення попередників та пропонують більш абстрактні підходи (Генріксен, 1999); 3) деякі дослідники зосереджуються на важливості засвоєння лексичної компетенції під час вивчення лексики (Робінсон, 1989; Леннон, 1990; Шмітт, 1995 та інші).

В "Загальноєвропейських рекомендаціях із мовної освіти" лексичну компетенцію визначають як вміння використовувати мовний словниковий запас, що включає граматичні та лексичні елементи. К. Каро відзначає погляд професора