Теорема Коуза

[pic 1]

ВСТУП

Актуальність: в сучасних умовах проблема екстерналій є особливо актуальною, адже зовнішні ефекти мають вплив на кожного суб’єкта економічних відносин не тільки в Україні, а й в усьому світі. Актуальність цієї теми полягає в спостереженні «провалів ринків» за умов сучасної ринкової економіки. Сучасна ринкова економіка характеризується зростанням виробництва, що прямо чи опосередковано викликає збільшення обсягу екстерналій.  Суспільство постає перед вибором: якою мірою треба скорочувати діяльність, пов’язану з негативними зовнішніми ефектами, та наскільки збільшувати – з позитивними. Важливо зазначити, що повністю обмежити вплив негативних зовнішніх факторів неможливо, тому перед суспільством постає питання щодо вибору таких варіантів обмеження негативних і стимулювання позитивних екстерналій, щоб це не призвело до негативних економічних наслідків. Одним з методів вирішення данного питання є теорема Коуза. Дана теорема має багато прихильників і водночас часто підлягає критиці, але заперечити її вплив на формування методологічних аспектів регулювання зовнішніх ефектів неможливо.

Мета даної роботи полягає в обґрунтуванні і аналізі змісту теореми Коуза, її практичного застосування.

Для досягнення мети було поставлено наступні завдання:

1. Визначити поняття екстерналій.

2. Охарактеризувати відмінності теореми Коуза щодо інших теорій, що стосуються екстерналій.

3. Обґрунтувати теоретичні положення теореми Коуза.

4. Проаналізувати дану теорему на деяких прикладах з життя.

Об’єктом роботи є дослідження проблеми екстерналій в межах теорії інституціалізму.

Предметом даної роботи є визначення особливостей теорії Коуза та її практичного застосування як методу регулювання зовнішніх ефектів.

РОЗДІЛ 1. ФОРМУЛЮВАННЯ ТЕОРЕМИ КОУЗА

Теорема Коуза була опублікована в «Journal of Law and Economics». У своєму первісному вигляді це не теорема в загальноприйнятому сенсі цього слова. Коуз не формалізував свою теорему, не кажучи вже про те, щоб довести її. У статті  немає жодного рівняння або суворого визначення. Сам вираз «теорема Коуза», так само як і перше її формулювання, були введені в обіг Дж. Стіглером, хоча останній і грунтувався на статті Коуза 1960 року. Сьогодні теорема Коуза вважається одним з найбільш яскравих досягнень економічної думки повоєнного періоду. Натомість Коуз пропонує детальне обговорення загального правила, що стосується відповідальності за екстерналії.
         Екстерналії – побічний ефект будь-якої діяльності, які стосуються не безпосередньо її учасників, а третіх осіб.

Приклади негативних екстерналій: дим з труби заводу, яким змушені дихати оточуючі, забруднення водойм стічними водами.
Приклади позитивних екстерналій: приватні квітники, якими насолоджуються всі прохожі; частини дороги, прокладені власниками прибудинкових територій,  по яким пересуваються інші члени суспільства.

         Коуз згоден з Пігу в тому, що зовнішні негативні чинники є проблемою, але не згоден з рішенням, яке запропонував Пігу.

Пігу ,який ,як відомо, розробив теорію зовнішніх ефектів, формально визначених як ситуації, коли граничні приватні витрати відрізняються від граничних суспільних  витрат. Він описав програму податків або субсидій, яка тепер носить його ім'я, що могла б направити в потрібне русло  ці зовнішні чинники:
        Коуз писав, що в умовах простої конкуренції для кожної галузі, в якої вартість граничного суспільного чистого продукту більша, ніж вартість граничного приватного чистого продукту, будуть певні норми дотацій, надання яких державою змінить випуск таким чином, щоб зробити вартість граничного суспільного чистого продукту тим ближчою до вартості граничного суспільного чистого продукту ресурсів в цілому. Звідси, за умови, що кошти для винагороди будуть  отримані простим переказом, який не завдає будь-який непрямий збиток виробництву - збільшення розміру національного дивіденду і суми економічного добробуту; і буде одна ставка субсидій, надання якої мало б оптимальний ефект у цьому відношенні. Аналогічним чином, для кожної галузі, в якій вартість граничного суспільного чистого продукту менше, ніж вартість граничного приватного чистого продукту, будуть встановлені певні ставки податку, введення яких державою збільшило б розмір національного доходу і підвищило б економічний добробут; і одна ставка податку, яка мала  би оптимальний ефект у цій ситуації . Ці висновки, взяті в поєднанні з тим, що було сказано в попередніх параграфах, створюють теорію на користь державних винагород галузям, в яких діють умови зниження ціни пропозиції, і державних податків на галузі, в яких діють умови підвищення ціни пропозиції.