Рекламний дизайн і його типології

ВСТУП

Дизайнерське мистецтво − досить молодий вид просторової творчості. Дизайн −  явленя культури, в яке «входить все − від кічу до артефактів, від літаків до макіяжу».

Життя постійно переглядає утримуючи − наповнення дизайнерських образів. Змінюється спрямованість творчого процесу, утворюється інша шкала художніх цінностей і орієнтирів, інша методика прийняття рішень. «Реклама − це переконання, а переконання є не наукою, а мистецтвом» −  Білл Бернбах.

Кожен з нас щодня проробляючи шлях від будинку до роботи або навчання, неважливо пішки, на автобусі або на машині, не усвідомлюючи для самого себе занурюється в неосяжний і вабливий світ реклами. Ми навіть не замислюємося про те, яка кількість реклами оточує нас в ту чи іншу хвилину. Але ж варто тільки озирнутися і ви побачите достаток всілякої рекламної продукції: незліченна кількість рясніють афіш, листівки, брошури з кричущими слоганами, рекламні ролики на блакитних екранах, величезні білборди, без яких вже неможливо уявити фасади будівель. Без сумнівів, можна сказати, що реклама стала невід'ємним атрибутом сучасного світу.

На сьогодні дизайн використовується в рекламі, видавничій діяльності та друку, кіно, телебаченні, комп'ютерної та електронної техніки, сфері, інших областях масової інформації.

Об'єктом даної курсової роботи є рекламний дизайн і його типології.

Новизна даної курсової роботи пов'язана, перш за все, з аналізом специфічних, цікавих, оригінальних образотворчих засобів вираження рекламних ідей в дизайні вже існуючих торгових марок, які сприяють більш ефективному впливу на споживача.

1               КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО ВАЖЛИВИХ

ОСНОВ ДИЗАЙНУ

        Дизайн −  від лат. «Designare» −  визначати, позначати. Дизайн −  діяльність, пов'язана з проектуванням об'єктів предметного середовища, що оточує людину. Саме дизайн налагоджує зв'язок між виробом, що випускається виробництвом і споживачем, для якого призначений цей виріб. Основною рисою дизайну є максимальне узгодження, гармонізація відносин між людиною і предметним світом, важливо, щоб предмети мали такі функції: споживчої якості та естетичної якості.

Через складне співвідношення дизайну і мистецтва ми можемо істотно уточнити уявлення про сучасний дизайн за рахунок більшого проникнення в глиб дизайнерської діяльності. Не випадково питання про співвідношення, вірніше, про систему зв'язків між сучасним дизайном і сучасним мистецтвом ми ставимо тільки зараз: хоча пряме зіставлення мистецтва з дизайном завжди здається привабливим, воно мало що може дати, поки не визначений дизайн. Такі спроби робилися неодноразово, причому автори вважали мистецтво однозначно відомим, і в результаті подібних зіставлень було отримано три паралельних і одно рівно невизначине значання.

        Під продуктом дизайну розуміється річ або певні якості, властиві речі в її конкретності, співвідносити його з мистецтвом було б надзвичайно важко. Споживча цінність є безсумнівно, певного типу духовною цінністю, привнесеної в річ,  як елемент всього речового оточення людини. Однак продукт дизайну в нашому визначенні проявляється виключно через масовість споживання, причому ця масовість не була чисто кількісною визначеністю.

1.1        Роль дизайну

        Дизайн нині головна, найбільш розвинена і теоретично осмислена сфера діяльності людини за законами краси поза мистецтвом. Він охоплює область проектування, виробництва і буття речей, виготовлених промисловістю, з урахуванням їх користі, зручності і краси.

Дизайн створює «візуальна мова» −  особлива мова форми, що дає ідеям зорове вираження. У візуальному мовою дизайну знаками стають пропорції, оптична ілюзія, колір, відносини світла і тіні, порожнечі і об'ємів тіл, кольору і масштабу. Сьогодні будь-яка річ − продукт праці багатьох людей, фахівців різних профілів: робітників, технологів, інженерів, конструкторів. Звідси вузька спеціалізація кожного з багатьох учасників індустріального процесу створення речі. Це загрожує, з одного боку, руйнуванням універсальності творчих, духовних сил особистості, а з іншого −  втратою естетичної цінності виготовленого предмета. Цю загрозу помітив, узагальнюючи досвід промислової виставки, засновник «практичної естетики» німецький архітектор і теоретик  Г. Земпер. Він звернув увагу на те, що, незважаючи на розвиток науки і техніки, успіхи цивілізації у художньому ремеслі поступаються загальновизнаним досягненням минулих століть. «Настільки ж ганебне визнання напрошується при зіставленні сучасних виробів з виробами наших предків. При всьому технічному прогресі наші вироби поступаються їм за формою та навіть за їх практичної придатності та доцільності».