Розвиток суспiльного нагляду за аудиторською дiяльнiстю в Украiнi: орган суспiльного нагляду

РОЗВИТОК СУСПІЛЬНОГО НАГЛЯДУ ЗА АУДИТОРСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ  В УКРАЇНІ: ОРГАН СУСПІЛЬНОГО НАГЛЯДУ

Актуальність проблеми. З набуттям Україною незалежності, загостренням кризових явищ у національній економіці, зростанням зловживань в державному секторі та підприємницькій діяльності виникла потреба розвитку аудиторської діяльності. 22 квітня 1993 року було прийнято Закон України «Про аудиторську діяльність» та інші нормативні акти, якими керувалися аудитори та аудиторські фірми при проведені аудиту фінансової звітності підприємств.

Виникнення, становлення і подальший розвиток аудиторської діяльності в Україні зумовлені суттєвими змінами в економіці країни, її ринковим спрямуванням й потребою в незалежному об'єктивному контролю діяльності підприємств недержавної форми власності та професійного підтвердження достовірності звітності, яка надається зацікавленим сторонам. Безумовно, незалежний аудит як спосіб підтвердження даних фінансової звітності необхідний не тільки підприємству, але й потенційним інвесторам, постачальникам, кредиторам, акціонерам, суспільству в цілому.

По відношенню до окремих суб'єктів господарювання аудит є суттєвою інституцією, характеристикою економічного середовища нової якості, гарантії, його дія набрала змісту, норм, вимог, обов'язковості і стала своєрідним бар'єром у певному обмеженні протиправної економічної поведінки. Разом з тим, організація аудиту в Україні не повною мірою відповідала викликам сучасності.

Процеси концентрації та глобалізації, які відбулися в світі, та європейський напрям розвитку України потребували адаптації законодавства України у сфері аудиту з метою його гармонізації згідно із загальноєвропейськими нормами. Внаслідок вищеперелічених подій та потреб було внесено певні зміни до законодавства України у сфері аудиту, а саме прийняття Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторської діяльності», введений в дію від 01.10.2018 року, який впроваджує такі поняття, як: «суспільний нагляд», «підприємства що становлять суспільний інтерес», «Орган суспільного нагляду» та інші.

Аналіз досліджень і публікацій. Проблемні аспекти аудиту досліджувалися як зарубіжними так і вітчизняними вченими. Серед них Адамс Р., Аренс А., Лоббек Дж., Робертсон Дж.К., Бутинець Ф.Ф., Гончарук Я.А., Давидов Г.М., Дорош Н.І., Кулаковська Л.П., Рудницький В.С., Сопко В.В., Усач Б.Ф. та інші. Їхні дослідження стосувалися переважно методики та організації аудиту, але на сьогоднішній день виникла ціла низка питань пов’язаних з контролем якості аудиту, які, на нашу думку, досліджені недостатньо і потребують додаткового вивчення. Одним з таких моментів є методика здійснення даного контролю.

Постановка завдання.  Метою даної статті є дослідження законодавчої бази котролю за аудиторською діяльністю, в частині здійснення контролю Органом суспільного нагляду.

Основні результати дослідження. Представлення державним та суспільним органам повноважень з контролю якості аудиторської діяльності зумовлено необхідністю підтримання авторитету аудиторської професії, але ці повноваження повинні визначатися з урахуванням досягнення широких соціально-економічних цілей. Надання права АПУ одноосібно здійснювати регулювання аудиторською діяльністю, фактично виключення представників широких кіл суспільства від процесу встановлення вимог до аудиту не відповідало світовим стандартам та не сприяло підвищенню якості аудиту в Україні. Отже, принципи створення та повноваження даного органу не були відповідними до вимог Директиви щодо необхідності запровадження системи суспільного нагляду.

Обговорення питання суспільного нагляду не нове, вперше воно розглядалося у Звіті Організації економічного співробітництва та розвитку за 1985 рік, але новий стимул отримало внаслідок скандалів у великих компаніях, що мали місце у 2000 році, та у зв’язку з прийняттям Закону Сарбейнса-Оксли в США у 2002 році. Основні документи, в яких розглядаються питання суспільного (громадського) нагляду, наступні:

• у 2000 році Європейський Союз схвалив Рекомендацію про гарантії якості для обов’язкового аудиту – мінімальні вимоги [4];
• у 2002 році IOSCO (International Organization of Securities Commissions)  надрукувала принципи нагляду за аудиторською діяльністю [5];
• у 2006 році Європейський Союз прийняв Директиву 2006/43/ЄС від 17 травня 2006 року Європейського Парламенту та Ради про обов’язковий аудит річної звітності та консолідованої звітності [1], в якій окрема глава присвячена суспільному нагляду.

        Згідно цієї директиви держави – члени ЄС повинні організувати ефективну систему суспільного нагляду за аудиторами та аудиторськими фірмами на основі принципу контролю з боку країни походження. Регуляторні заходи із забезпечення суспільного нагляду мають уможливлювати результативну співпрацю на рівні Співтовариства в тому, що стосується наглядової діяльності держав-членів. В зазначеній Директиві 2006/43/ЄС суспільному нагляду присвячена глава VІІІ „Суспільний нагляд та регуляторні домовленості між державами – членами”, в якій викладені: