Види підземних комунікацій. Класифікація

[pic 1]

6.Види підземних комунікацій.Класифікація.

Підземні комунікації класифікують по трьом групам:

- трубопроводи;

- кабельні мережі;

- тунелі (загальні колектори).

До трубопроводів відносять мережі водопроводу, каналізації (різних систем), теплофікації, газопостачання , дренажу, а також мережі спеціального призначення (нафтопроводи, мазутопроводи, паропроводи, шлакопроводи та т.ін.). Трубопроводи поділяють на самостічні , які відводять брудні стічні води до очисних споруд (промислова і побутова каналізація) та атмосферні води у водойми (липнева каналізація), які побудовані з неметалевих (залізобетонних) труб при діаметрі 600 мм і та вище і азбестоцементних, керамічних при малих діаметрах. У каналізації в місцях приєднання труб, поворотів траси, зміни діаметрів та ухилів влаштовують колодязі (камери). На прямих ділянках каналізаційних колекторів колодязі влаштовують через 50- 100 м.

До кабельних мереж відносять мережі сильних струмів високої і низької напруги (для освітлення транспорту) та мережі слабкого струму (телефонні, телеграфні та ін.). кабелі закладають у блоках із бетонних, азбестових та ін. труб. Глибина закладання кабелю 0,7-1 м, силових кабелів напругою 110 кВ і більше – 1,5-1,8 м.

У загальних колекторах розміщують мережі різного призначення. Залягання підземних комунікацій, як правило, проектують не ближче 2-3 м від фундаментів споруд (кабелі можуть бути розміщені в 0,5 м). Тільки для газопроводу високого тиску ця відстань має бути не менше 4-5 м.

7.Класифікація міських геодезичних мереж.Напрямки їх реконструкцій.

Особливості міської тріангуляції 1) сторони тріангуляції зменшуються в 1,5-2 рази. Тому помилки визначення елементів центрування і редукування більше впливають на результати вимірювання; 2) частина пунктів розміщена на дахах висотних будівель, а частина, розміщена на незабудованих територіях, безпосередньо на землі. 3) мережі проектуються так щоби була можливість їх згущення для забезпечення точності топографічного знімання масштабу 1:500 і відповідних інженерно-геодезичних робіт; 4) схема цих мереж залежить від форми, розмірів і території міста. Так, наприклад, у містах видовженої форми тріангуляцію 2 і 3 класу проектували у вигляді одиночних або здвоєних рядів трикутників (рис. 1.1). В містах не видовженої форми основною фігурою тріангуляції є центральна система, підсилена додатковими діагоналями

Міська полігонометрія На території міст широке застосування має полігонометрія 4 класу 1 і 2 розрядів, а трилатерація, через цілий ряд чинників, не має широкого застосування. До цих чинників відносять: - у трикутниках трилатерації без додаткових вимірювань не виникає жодного умовного рівняння; - у трилатерації не завжди можна отримати надійне орієнтування мережі, що призводить до значних поперечних зсувів пунктів і негативно позначається на якості мережі в цілому; - несприятливі умови вимірювання відстаней світловіддалемірами знижують якість цих робіт, а значить, і якість мережі. - на території міст полігонометрія в порівнянні з трилатерацією має більшу гнучкість, крім випадку будівництва висотних споруд.

Висотна геодезична мережа, що створюється на міських територіях геометричним нівелюванням II, III і IV класів, служить опорою як для топографічних великомасштабних знімань міської території, так і для розмічувальних робіт. Класи нівелювання призначають залежно від розміру території (див. табл. 1.2). Згідно [1,2,3,4]: У містах, площа яких понад 500 кв.км, створюється нівелірна мережа I класу. У містах з площею 50-500 кв.км створюються системи ліній II класу. У містах площею від 25 до 50 кв.км створюються нівелірні мережі III класу, а в невеликих містах та населених пунктах площею менше 25 кв.км дозволяється створювати нівелірні мережі тільки IV класу. Висотна мережа повинна бути прив'язана, як правило, до двох марок або реперів державних нівелювань. Нівелірні мережі на території міст і населених пунктів створюються з дотриманням таких технічних характеристик.