Юридична природа права на життя та його зміст

У зв’язку із сучасними, надзвичайно складними, глобалізаційними процесами та значними перетвореннями у світі все більш вагомою постає потреба в ефективному захисті прав та свобод кожної особистості. Процес загального визнання прав людини ще й досі є незавершеним, адже й надалі існують держави, в яких права людини мають лише декларативний характер, а процес їх реалізації та захисту супроводжується серйозними утисками та порушеннями. У таких державах громадяни не можуть почуватися захищеними від посягань на своє життя та життя своїх близьких. Права людини є загальнокультурним надбанням, тією цінністю, яка належить кожному і є основоположним елементом нормального існування та розвитку особистості. Особлива важливість права людини на життя досить очевидна навіть без звернення до джерел права. Як справедливо зазначає М.Матузов, «право на життя – перше фундаментальне природне право людини, без якого всі інші права втрачають сенс»

 Погоджується з ним С.Черниченко, який стверджує, що «без забезпечення права на життя стає безглуздою постановка питання про дотримання інших прав і свобод».

Рівень захисту прав і свобод людини є найважливішим показником стану і рівня розвитку громадянського суспільства і держави. Практика функціонування інституту захисту прав людини, формування дієвого механізму забезпечення і захисту прав і свобод людини і громадянина залишається найбільш актуальною проблемою юридичної науки і практики. Слід зазначити, що в системі прав людини право на життя займає основоположне місце, адже без його забезпечення і реалізації здійснення усіх інших прав людини стає неможливим. Впродовж розвитку людства право на життя набувало все нового змісту. Сьогодні право на життя – це не тільки захист від посягань на саме життя та від завдання тілесних ушкоджень, катувань, але й забезпечення достатнім рівнем проживання, для того, щоб людина могла задовольняти свої потреби першої необхідності. Право на життя має гарантувати  й гідне людське існування, що включає в себе і певний рівень соціального забезпечення, й гідне ставлення до людини (свобода від національних, релігійних та інших утисків, повага до честі та гідності тощо). Таким чином, право на життя розглядається в комплексі із соціально-економічними і колективними правами. Актуальність теми обумовлюється підвищенням ролі відповідальності держави, яка відповідно до Конституції України несе безпосередню відповідальність за визнання, дотримання і захист права на життя, як і інших конституційних прав. Разом з тим, очевидно, що право на життя, його забезпечення і захист, не стали поки пріоритетним напрямком діяльності держави. Катастрофічне загострення демографічної ситуації в Україні, обумовлене щорічним зниженням населення України, свідчить про те, що юридичні гарантії права на життя, його захищеність багато в чому носять декларативний характер. Право на життя отримало закріплення в безлічі нормативно-правових актів, що не тільки регулюють надання коштів і умов, покликаних забезпечити безпосередньо захист людського життя, а й гарантують медичну допомогу, сприятливе навколишнє середовище, заборона тортур, насильства, жорстокого поводження. Однак декларування права на життя не означає його ефективного захисту. Необхідно визнати, що сьогодні наша держава в рамках економічної і політичної модернізації не настільки повно і системно приділяє увагу виконання свого головного конституційного обов’язку – забезпеченню та захисту права на життя. Більш того, у сучасному світі з величезною кількістю природних, техногенних і гуманітарних загроз право на життя, як ніколи раніше, потребує забезпечення і захисту.Об’єктом дослідження даної роботи є суспільні відносини, що виникають у зв’язку з реалізацією і захистом права на життя відповідно до міжнародних і внутрішньодержавних правових норм. Предметом дослідження є міжнародно-правові та національно-правові норми, а також принципи, думки дослідників і судова практика, що стосуються  питання виникнення, розвитку права на життя, а також окремі проблемні питання його реалізації та захисту. Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є комплексне вивчення теоретичних і практичних аспектів реалізації та захисту права на життя в сфері як міждержавних, так і внутрішньодержавних відносин. Для досягнення цієї мети були поставлені наступні завдання: