Захист прав споживачiв при укладеннi договору роздрiбноi купiвлi-продажу. Гарантii його здiснення

Н.С.Могіш

Науковий керівник – асистент Х.М. Маркович

ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ ПРИ УКЛАДЕННІ ДОГОВОРУ РОЗДРІБНОЇ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ. ГАРАНТІЇ ЙОГО ЗДІЙСНЕННЯ

Соціально-економічні та політичні перетворення в Україні зумовлюють необхідність підвищення ефективності захисту прав громадян і забезпечення реалізації передбаченого у ст.42 Конституції України обов’язку держави захищати права громадян як споживачів. Нормативно-правова база у цій сфері перебуває в стадії підлаштування під норми міжнародних угод, учасницею яких стала Україна. У 1994 році між Україною та ЄС укладена Угода про партнерство та співробітництво, яка передбачає тісну взаємодію у вирішенні споживчих проблем, адаптацію цієї роботи до міжнародного рівня. На розвиток цих відносин був спрямований і проект ТАCIS „Підтримка споживчої політики в Україні”. Варто зазначити, що на сьогоднішній день законодавство про захист прав споживачів в Україні динамічно розвивається. Але існує безліч об’єктивних проблем у сфері застосування засобів захисту прав споживачів, спричинених саме з недосконалістю українськоого законодавства, розвитком ринкових відносин, малодослідженістю фундаментальних засад захисту прав споживачів. Суперечності між нормами спеціального споживчого законодавства та ЦК України гальмують розвиток удосконалення процесу захисту прав громадян [1, с.3].

Відносини між споживачами товарів і продавцями при укладенні договору роздрібної купівлі-продажу регулює Закон України "Про захист прав споживачів". В ньому нові принципи регулювання відносин у системі споживчого ринку, які розширили можливості активного захисту прав громадян порівняно з Цивільним кодексом України та іншими спеціальними нормативними актами. У ньому вперше в законодавстві з’явилось поняття “споживач” — фізична особа, інтереси якої повинні бути в центрі уваги відносин “виробництво — споживання” [2, с.3].

Але чи варто розглядати наявність у системі права України самостійної галузі під назвою “споживчим правом”? Думаю, поки що ні, адже традиційне договірне право не надає звичайному споживачу діючих та надійних способів захисту його інтересів у правовідносинах з виробниками, продавцями та підприємствами, що надають послуги, оскільки воно базується на принципах рівності сторін, свободи договору.

Законодавче встановлення форм захисту правспоживачів залежить від особливостей спірних правовідносин, методу їхнього регулювання, потреб практики в найбільш швидкому розгляді спору, а також від політики держави на даному етапі його розвитку [3, с.14].