Історія розвитку парфумерії: стародавній Єгипет, Рим, країни Азії, стародавня Європа. Сучасний етап розвитку парфумерії

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця

Реферат

з дисципліни «Аромології»

студентки І курсу

фармацевтичного факультету

заочної форми навчання

групи групи 128Ф2А

Белінської Аліни  

Київ – 202

Зміст

17. Історія розвитку парфумерії: стародавній Єгипет, Рим, країни Азії, стародавня Європа. Сучасний етап розвитку парфумерії.

18. Композиції-бази. Класифікація та характеристика.

19. Ефірні масла по догляду за шкірою обличчя різних типів.

20. Аналіз сучасного ринку парфумерних засобів в Європі. Тенденції та перспективи розвитку.

21. Парфумерні засоби за формою випуску. Класифікація, характеристика, приклади.

22. Ефірні масла

- Актуальність практичного застосування масла.

-Історія масла

-Країна походження, ореал виростання

-Хімічний склад

-Фізико-хімічні властивості

-Способи отримання масла

-Сполучуваність з ін. маслами

-Застосування ефірного масла в косметологіі, медицині

-Рецептури косметичних засобів різної спрямованості дії, рецептури аромокомпозицій

-Оцінка якості масла (нормативна документація, показники)

-Зберігання масла

-Заходи безпеки при використанні, протипоказання

-Фальсифікація (види, приклади)

                1.        мандарин

                2.         мирт

17.Історія розвитку парфумерії: стародавній Єгипет, Рим, країни Азії, стародавня Європа. Сучасний етап розвитку парфумерії.

Багато стародавніх натуральних духів були зроблені шляхом вилучення натуральних олій з рослин шляхом пресування і пропарювання. Масло потім спалювали для ароматизації повітря. Сьогодні більшість духів використовується для ароматизації косметичних засобів. У той час як ароматні засоби, які використовуються в косметиці для тіла, часто вважаються духами, справжні парфуми визначаються як екстракти або есенції і містять олію, дистильовану в спирті. Також використовується вода. Єгиптяни в давнину підносили корицю, хну, ялівець і мирру як релігійні жертви. Аромат просочує деревину, смолу, і в воді й олії та використовують рідину в якості запашного засобу для тіла. Давні єгиптяни також душили своїх мертвих й іноді привласнювали конкретні запахи божествам. Їх слово для парфумів було переведено як “аромат богів”. Кажуть, що мусульманський пророк Мухаммед писав: “Духи є продуктами, які пробуджують дух.” Зрештою єгипетська парфумерія вплинула на Грецію і Рим. Історія парфумерії бере свій початок ще з часів Стародавньої Греції та Стародавнього Риму, коли основним призначенням ароматів було обкурювання приміщень. Тоді пахощі отримували з деревних смол, змішуючи їх з різними маслами. Після падіння Римської Імперії аж до 12 століття західний світ занурився в похмурий період з навалами варварів і нескінченними війнами, де не було місця парфумерії. Тому розквіт парфумерного ремесла припадає на Середньовіччя. У другій половині 14 століття з'явилися рідкі парфуми на основі спирту та ефірних масел, які називали ароматичними водами. У той час для виготовлення парфумів використовували тільки натуральні інгредієнти, тому парфумерія була дуже дорогим задоволенням. Сотні років після падіння Риму, парфуми в першу чергу були твором східного мистецтва. Вони потрапили в Європу, коли хрестоносці 13-го століття привезли їх з Палестини в Англію, Францію та Італію. Європейці відкрили корисні якості ароматів в 17-му столітті. Лікарі при лікуванні жертв чуми закривали обличчя шкіряною маскою, просоченою маслами гвоздики, кориці і спецій, які повинні були захистити їх від хвороб.