Комбінаторна лінгвістика: історія, мета, проблеми та сучасний етап дисципліни

Вступ

Сьогодні комбінаторність в лінгвістиці має особливу актуальності у зв'язку з необхідністю подання мовних норм і закономірностей в довідкових, освітніх, наукових та інших цілях. Вирішення питань, пов'язаних з комбінаторно-синтагматичними властивостями мовних одиниць, стає все більш потрібною, що в першу чергу викликано зростанням інтересу лінгвістів до чинників сполучуваності, детермінованих властивостями самої лексеми. Крім того, комбінаторна лінгвістика має велике прикладне значення, її теоретичні розробки використовуються в лексикографії, у вивчені іноземних мов і перекладу, т. д. У світлі сучасного вивчення мови і мовних явищ комбінаторної лінгвістикаи - область дослідження, предметом опису якої є комбінаторно-синтагматичні властивості (сполучуваність) мовних одиниць, що вимагають грунтовного опису і використання відповідної термінології.

Розділ 1. Комбінаторна лінгвістика: історія, мета, проблеми та сучасний етап дисципліни.

Комбінаторна лінгвістика - напрям теоретичного мовознавства, в рамках якого вивчаються синтагматичні відносини мовних одиниць і їх комбінаторний потенціал. Комбінаторика – це розділ математики, присвячений розв’язуванню задач вибору і розташування елементів відповідно до певних заданих вимог із використанням різного роду комбінацій, які можна утворити з елементів певної скінченної множини.

В основі комбінаторної лінгвістики, з одного боку, лежить поняття синтагматики, яке розуміється як аспект мови, що містить мовні правила сполучуваності однорівневих одиниць, з іншого боку, - поняття комбінаторики, або складання і вивчення комбінацій одиниць мови. Комбінаторика – це розділ математики, присвячений розв’язуванню задач вибору і розташування елементів відповідно до певних заданих вимог із використанням різного роду комбінацій, які можна утворити з елементів певної скінченної множини. У рамках комбінаторної лінгвістики проводяться дослідження з проблем сполучуваності одиниць мови, природної сполучуваності, взаємозв'язку семантики і сполучуваності, функціонування сполучуваності в мові та мовленні, комбінаторних властивостей мовних одиниць і т.щ.

Передумовами зародження комбінаторної лінгвістики з'явилися наукові праці видатних мовознавців: А. Х. Востокова, Ф.Ф. Фортунатова, Н. В. Крушевський, Л. В. Щерби, Ф. де Соссюра, Ш. Баллі, Л. Блумфилда, З. Харріса, Дж. Р. Фёрса, Л. Теньєр, Н. Хомського, Г. Хельбіг і багатьох інших. Початок комбінаторної лінгвістики пов'язано з появою впливового напрямку мовознавства XX століття структуралізму. Ідеї Фердинанда де Соссюра про двох аспектах лінгвістичних досліджень сприяли пошукам універсальних схем для формалізації мови. Синтагматичні і парадигматичні відносини є двома основними типами відносин між мовними одиницями. Комбінаторна лінгвістика тісно співвідноситься з поняттям лінгвістичної комбінаторики, яке з'явилася в 60-і роки XX століття в зв'язку з зародженням нового перспективного тоді напрямки - машинного перекладу (див. Роботи Ю. Д. Апресяна, А. К. Жовківського, І. А. Мельчук і ін.). Лінгвістична комбінаторика означає складання та вивчення комбінацій слів, які підпорядковані певним комунікативним завданням при даних умовах їх реалізації, і які можна утворити з заданої кількості слів.

Дослідження в області лінгвістичної комбінаторики проводить М.М. Маковський. Вчений виділяє її в якості окремо галузі мовознавства, що вивчає якісні та кількісні характеристики ізольованих мовних елементів і цілих континіумів, в які входять дані елементи в певний період лінгвістичного часу. Метою такого вивчення є визначення можливості або неможливості їх об'єднання, а також отримання результатів різних видів їх взаємодії. Як стверджує М. М. Маковський, «комбінаторика присутня на всіх рівнях мови і є основним принципом