Мiсце науки в культурi на сучасному етапi розвитку людськоi цивiлiзацii

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра підприємництва

ЕСЕ

З ДИСЦИПЛІНИ «ФІЛОСОФІЯ»

ЗА РОБОТОЮ ПОЛА ФАЄРАБЕНДА

«АНАЛІТИЧНИЙ ПОКАЖЧИК»

НА ТЕМУ:

«МІСЦЕ НАУКИ В КУЛЬТУРІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ»

Студентів 3-го курсу ОР бакалавр:

Бодюла Кирила Олександровича

КИЇВ 2019

Читаючи роботу Пола Фаєрабента складається двояке відчуття, оскільки протягом усього часу проведеного за роботою так і не дійшов до повної згоди з автором. В деяких моментах повністю підтримую його, в інших маю інше бачення щодо проблематики роботи.

Прагнення узгодити нову теорію зі старою, зробити їх несуперечливими одна одній призводить до того, що зберігається не найкраща, а більш стара теорія.

Крім того, Фаєрабенд критикує думку, що теорія - лише зручна схема для упорядкування фактів. Він підкреслює, що кожна наукова теорія несе свій особливий спосіб розгляду світу. Її сприйняття впливає на наші загальні переконання і очікування, і за допомогою цього на досвід і наше уявлення про реальне. Виходить, що «факти» і «експериментальні результати», що служили мірилами достовірності теорії в класичній науці, не так уже й непогрішимі, а, навпаки, обумовлені початковою установкою дослідника.

З цього боку, я розумію і підтримую автора, тому що дійсно всі наведені автором теорії були створені лише для того, щоб довести щось існуюче, а не винайти нове. Проте наука повинна існувати як така, наука не є збірником теорій, адже існую багато встановлених і закріплених тверджень, які взагалі не можуть бути спростованими.

Фаєрабенд нагадує, що наука - це порівняно нова форма знання, що виникла всього двісті років тому, яка народжувалася в жорстокому конфлікті з релігією і, можливо, сама рано чи пізно буде відсторонена з передових позицій будь-якої іншої формою пізнання.  Наука набагато ближче до міфу, ніж готова допустити філософія науки.  Вона засліплює тільки тих, хто вже прийняв рішення на користь певної ідеології або взагалі не замислюється про переваги та обмеження науки.  Адже сучасна наука панує не в силу її достоїнств, а завдяки організованим для неї пропагандистським і рекламним акціям.  Це - форма ідеології і вона, на думку Фаєрабенда, повинна бути відділена від держави, як це вже зроблено в відношенні релігії.  

 Перш за все, Фаєрабенд відкидає ідею, що для вирішення проблем повинна існувати теорія, розроблена фахівцями, тобто  інтелектуалами, які пояснюють, що можливо і що неможливо.  У вільному суспільстві інтелектуали і ідеї, які вони цінують, і способи, які вони вважають найбільш підходящими, представляють лише одну з багатьох традицій.  Проблеми вирішують не фахівці (хоча їх порадами не зневажають).

Що ж, те що кожна людина має власну думку, може запропонувати і винести на публіку суспільству щось нове – це безумовно та не підлягає жодному сумніву. Як приклад – це щорічні Нобелівські премії, які час від часу даються зовсім невідомим вченим, за вагомі відкриття. Проте, як відмовитись від науки? як розділити державу і науку? Відповідь проста – ніяк! Все, що нас оточує на сучасному етапі розвитку – це творіння науки, це закони науки, які повинні дотримуватись і якими неможливо нехтувати. Як приклад цієї точки зору, звичайне будівництво, яке повинно йти за всіма правилами і законами, які є частиною науки.