Політика і мораль

Політика і мораль

Проблема співвідношення політики і моралі турбує мислителів протягом декількох тисячоліть. Моральні цінності і норми, які мають відношення до політичного світу, до його інститутів, політичного мислення і поведінки членів тієї чи іншої спільноти або групи людей, становлять політичну етику. Політична етика – це основа політичної діяльності, яка має відношення до побудови справедливого устрою в суспільстві.

Люди з давніх часів цікавились, що таке «моральна політика», які її принципи. В історії політичної думки на це питання давались дуже різні відповіді. Давні мислителі Платон і Аристотель вважали мораль і політику єдиним цілим, на основі якого будується справедливість. Швайцер, Ганді, Енштейн, Кінг наполягали на необхідності доповнення політики мораллю.

Та як же пов’язані між собою політика і мораль? По-перше, політика і морально є автономними по відношенню одна до одної, хоча це досить відносно. Політика організовує спільне життя людей, їх діяльність, регулює і контролює життя суспільства. Мораль впливає на політику через зміни політичних ідеологій, цінностей, орієнтирів масової свідомості і політичних позицій громадян. Люди зазвичай оцінюють моральність політики за критеріями оцінювання окремого індивіда. І це не є правильним, бо ще здавна проводиться межа між етикою поведінки індивіда і етикою поведінки соціальних груп. Те, що розцінюється осудливим в індивідуальній поведінці, вважається нормальним в поведінці держави і навпаки.

По-друге, політика може бути і аморальною в тому випадку, коли вона веде до розрухи в державі, коли призводить до анархії, коли намагається нав’язати народу певну ідеологію або навіть тоді, коли люди перестають довіряти їй. В історії є багато прикладів людей і партій, які керувались тільки бажанням правити, вони користувались своїм положенням для досягнення власних цілей. Політика такого типу в будь-якому випадку є аморальною.