Трихуратози тварин

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ № 19

ТЕМА: Трихуратози тварин

План заняття

1. Трихінельоз свиней.
2. Трихуроз свиней.
3. Трихуроз овець і великої рогатої худоби.

1. ТРИХІНЕЛЬОЗ СВИНЕЙ

Трихінельоз свиней – інвазійне осередкове захворювання свиней, яке характеризується розладами травлення, нервовими явищами, свербіжем шкіри і набряками голови й кінцівок та супроводжується блюванням, проносами, судомами, кахексією, виснаженням і загибеллю тварин. Зооантропонозна інвазія. Трихінельозом хворіють: свійські свині, дикі кабани, мишоподібні гризуни (миші, щури), собаки, коти, вовки, лисиці, єнотовидні собаки, ведмеді, нутрії, коні, курині.

Економічні збитки складаються із захворюваності тварин, недоотримання продукції, утилізації туш свиней, затрат на проведення діагностичних, лікувально-профілактичних та організаційно-господарських заходів.

Систематика:

Царство – Animalia (паразитичні організми тваринного походження) Надцарство – Eukaryota (ядерні)

Підцарство – Metazoa (багатоклітинні) Тип – Nemathelminthes (круглі черви) Клас – Nematoda

Підряд − Trichurata (Trichocephalata)

Родина – Trichinellidae

Вид: Trichinella spiralis

Морфологія паразитів. Trichinella spiralis – це гельмінти дрібних розмірів, самці завдовжки 1,2−1,6 мм, завширшки 0,14 мм, спікули відсутні, на задньому кінці тіла і в проміжку між двома лопатями позаду клоаки розташовуються дві пари сосочків. Довжина незаплідненої самки 1,5−1,8 мм, заплідненої 4,8 мм, ширина 0,07 мм. Статевий отвір розміщений на черевній поверхні передньої частини тіла, кутикула тонко поперечно-покреслена. Самки живородні.

Яйця гельмінтів не встигають вийти із гонад самки, у них виходять личинки.

Личинки завдовжки 0,1 (0,08−1,2) мм і завширшки 0,006 мм. На головному кінці статевозрілих гельмінтів (імаго) і їх личинок є хітиновий стилет за допомогою якого вони проникають через кишкову стінку.

Місце локалізації гельмінтів. Статевозрілі гельмінти паразитують у тонкому відділі кишечника, а личинки – під сарколемою м'язових волокон посмугованих м'язів.

У свиней уражуються частіше: ніжки діафрагми, міжреберні м'язи,

язик.

У гризунів (щури, миші): діафрагма і жуйні м'язи. У котів: міжреберні м'язи і діафрагма.

У вовків, лисиць і єнотовидних собак: жуйні м'язи, діафрагма, язик і

м'язи кінцівок.

У ведмедів: діафрагма і міжреберні м'язи. У куриних: міжреберні м'язи.

Цикл розвитку. Особливістю розвитку трихінел, на відміну від інших гельмінтів, є те, що один і той самий організм виконує роль спочатку дефінітивного, а потім проміжного хазяїна.

Зараження тварин і людини трихінельозом відбувається при поїданні м'яса, інвазованого личинками паразита. Після перетравлювання м'язів личинки звільняються від капсули і за допомогою хітинового стилету проникають у товщу стінки тонкого відділу кишечнику. Через 2−3 доби досягають статевої зрілості. Самці після запліднення самок гинуть. Через 4−8 діб самки починають відроджувати личинок (одна самка відроджує від 1500 до 10000 личинок). Тривалість життя статевозрілих трихінел у тонкому відділі кишечника залежить від віку хазяїна, інтенсивності інвазії та інших чинників. Самки паразитують від 6 до 8 тижнів. Личинки активно проникають у лімфатичні та кровоносні судини і мігрують у серце, мозок, печінку, нирки. Проте подальший їх розвиток відбувається тільки під сарколемою посмугованих м'язових волокон. Тут вони інтенсивно ростуть і на 17 добу набувають S-подібної форми, а на 21 добу набувають спіралеподібної (скручуються у вигляді спіралі) форми. Через 30−36 діб з моменту зараження навколо личинок утворюються капсули. В цей період ріст м'язових трихінел припиняється і вони залишаються інвазійними впродовж 27 років. Через 5−6 місяців капсули личинок просочуються солями кальцію та фосфору – це явище називається процес звапнення. Іноді процес звапнення відбувається інтенсивно і призводить до загибелі паразитів.