Життя по духу

Київська семінарія “Благодать та істина”

Реферат

На тему: “ Життя по духу ”

З дисципліни: “ Духовне життя християнина”

Виконала студентка

1-го курсу

Денної форми навчання

Мурза Е. В.

Спеціальності “Християнське богослов'я”

Перевірив викладач:

Філоненко О. О.

Київ

                              2019

“Якщо ми живемо духом, то за духом і ходімо. Не будемо марнославні, один одного дратувати, один одному заздрити... Носіть тягарі один одного, і так виконуйте закон Христа. Коли бо хто думає, що він щось, бувши ніщо, той спокушає сам себе. Нехай кожен досліджує діло своє, і тоді буде мати похвалу тільки в собі, а не в іншому”.^[1] Ці слова сказав Павло і всі вони важливі. Але найважливіше - перше, про життя духом. Бо як наша душа є життя нашого тіла, так само і дух є життя душі, і душа живе духом. І Павло додає: “Якщо ми живемо духом, то за духом повинні і надходити ”.

Розрізняється три види життя духом: перший - зовнішній, він стосується до нас самих і наших ближніх; другий - за образом Ісуса Христа; третій - не має образу. У першому образі сказано, що наші думки і діла не повинні визначатися пихатими бажаннями. Я кожного дня бачу, коли люди живуть по- мерському та з усім запалом мріють про почесті і корисливості. Вони не живіть за духом та від Бога далекі. Але є й інші, вони роблять вигляд, що духовні, проте серце у них мирське та думають вони у всіх випадках тільки про самих себе. Про своє положення в фінансах, стилі, відносинах, посадах. І ходять вони не за духом, і стають все більше віддалятися від Бога, аніж думають. Така поведінка, коли говорять про духовне в про Боже, а в думках тільки про своє “Я”, легко прокрадаються в усі благі помисли, справи та ласкаві слова, коли потрібно бути насторожі і молити Бога, щоб Він оцінив правильну поведінку. Це те, що стосується нас самих. Але правильна поведінка проявляється і у відношенні до своїх ближніх. Будемо миролюбні, то не станемо гніватись і ненавидіти, судити інших або ж нападати на них. Але будемо обходитися з ними з лагідністю, добротою і любов’ю. Тому що, кому якою мірою це вдається, судить про те, як досягнув він успіху у житті за духом. Нехай кожен перевірить тут свою поведінку і образ життя, чи завжди він усвідомлює, що ми всі - одне тіло Христове і любімо один одного, і обходімося один з одним з лагідністю, терпінням і добротою та носімо ношу один одного. Простежимо за тим, щоб не зруйнувати і них храм Божий.

Другий спосіб, який повинен стати нашим звичайним, виражаються в проходженні приклад Христа. Він повинен бути нам як дзеркало, щоб на Нього направляли ми в міру сил своїх поглядів і вчинків. Подумайте, як терпляча, лагідна, добра, мовчазна, правильна, м’яка, справедлива і правдива Його повіки любов. Про це ми повинні думати в молитвах і роздумах і молити Бога, щоб направив Він нас слідувати такій поведінці, щоб відпало від нас все неподібне Йому і з Ним непорівнянне. У такому самозаглиблення і уподібненні не обійтися нам без допомоги Божої, і тому всякий день будемо молити Його і слідкувати за тим, коли Бог нас до того закличе, залишили б ми все, що заважає і пішли за волею Божою. Така внутрішня молитва проникає на небеса, і тоді нам легше наслідувати приклад Христа в своїй поведінці. Хто робить це, той не стане скаржитися, що йому щось заважає: хоче молитися, але раптом засинає, або чекає відповіді, але осяяння пропадає. Бо так і буде, поки він у всьому шукає своє, дотримуючись за своїм Я, а не за Христом. Ні в чому абсолютно не повинні ми шукати радості і задоволень, поневолюючи Я, але будучи не пов'язаними і не обтяженим нічим зовнішнім, повинні звернутися в середину, проникнути в глибину своєї душі, де з Я ми перетворюємося в
 ніщо. Хто саме так відмовиться від Я і оновиться, той буде підвищений. Багато так жадібні до володіння і задоволень, що Богу доводиться відбирати їх багатство. Якби відмовилися вони від себе, багатство їх не було б відібрано, навпаки, багаторазово б зросла. Такий плід неправильної поведінки по духу, віддаляється від прихильності до всього, що від Бога.