Проблема страху сучасної людини у статті Л. В. Горохової

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ

ІВАНА ФРАНКА

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Проблема страху сучасної людини у статті Л. В. Горохової

Реферат

Зі вступу до спеціальності

Студентки 15 групи

Соціально-психологічного факультету

Рибчинської Анастасії Святославівни

Викладач:

Доцент  І. С. Загурська

2021-2022 н. р.

План

Вступ

1. Страх як невідʾємна частина сучасності

2. Екзистенційний страх сучасної людини

3. Повноцінність життя завдяки страху

Підсумок

Список літератури

Вступ

Актуальність аналізованої проблеми.  Людина відчуває страх повсякчас. Він невідступно слідує за нами, наповнює наше життя. У сучасних реаліях розвиток технологій призводить і до розвитку чинників, що викликають людський страх. Тепер про цю емоцію можна говорити не тільки як про те, що зберігає нам життя, а й як про проблему, що його ускладнює.

Мета теоретичного аналізу проблеми: висвітлити проблему страху як екзистенції у сучасному суспільстві.

Завдання теоретичного аналізу проблеми:

1. Розглянути чинники страху в сучасності.

2. Визначити поняття екзистенційного страху та пояснити його актуальність для сучасної людини

3. Проаналізувати, яким чином страх наповнює життя людини сенсом.

1. Страх як невід’ємна частина сучасності.

Людство надзвичайно швидко розвивається. XXI століття – це період змін та проривів. Зокрема, за останні роки збільшилась кількість космічних проектів, швидко розвинулись цифрові технології, дедалі більше зусиль було покладено на розроблення штучного інтелекту, розвивається генна інженерія.  Це свідчить про стрімкий розвиток та рух і як може здатися, про полегшення людського життя, вирішення багатьох проблем. Проте, у стрімкого розвитку є наслідки. Збільшення техніки відкриває перед нами можливості, але й отруює наше існування. Збільшення викидів в атмосферу впливає на наше здоров’я і призводить до глобального потепління. А глобальне потепління – це загроза катастроф, катаклізмів,  виникнення нових хвороб. Зі збільшенням інформаційних технологій виникла непередбачувана психологічна проблема – людині важче знайти друзів у реальному світі, важче соціалізуватися. Розвиток озброєння призводить до появи нових, більш небезпечних приладів та засобів. Економічний та політичний стан нашої країни є катастрофічним та нестабільним.         

Ці всі фактори викликають страх та тривогу. Ніхто не знає, що чекає людство попереду – робота над наслідками розвитку чи занепад від неможливості впоратися із прогресом. У зв’язку з коронавірусною інфекцією виник такий феномен, як постковідна депресія. Стали нагальними питання про поширення депресії, збільшення кількості тривожних розладів, що неодмінно свідчить про вплив на психічне здоров’я. Також людина відчуває необхідність відповідати динамічному світу. Починається погоня за успіхом, необхідність всі свої сили витрачати на саморозвиток. Таке життя ніби заманює у пастку. З одного боку, так ми відчуваємо себе захищено і частиною динамічного світу, а з іншого - боїмось що не встигнемо за його розвитком. Людина зараз відчуває страх не лише як негативну емоцію у разі небезпеки, а й як фоновий шум, що пронизує її життя.

1. Екзистенційний страх сучасної людини

Екзистенційні страхи – це особлива група страхів, що пов’язана із самою суттю людини, її існуванням. Авторка статті аналізує поняття так: «Страх як екзистенціал буття є невід’ємною частиною єства людини, він визначає межі її соціокультурного існування та вільної самореалізації, міру пізнання глибин власної психіки та свідомості, усвідомлення свого культурно-історичного шляху й найсуттєвіше, трансцендентний вимір своїх можливостей» [1, с 34].

Одними із найпоширеніших екзистенційних страхів є страх майбутнього, що на мою думку є наслідком страху перед непізнанним та непередбачуваним, страх власної смерті чи близької людини. Так як екзистенційний страх пов'язаний з існуванням людини, то будь-який із можливих буде зводитись до страху перед власною загибеллю. Навіть якщо ми переймаємось за життя іншої людини, нас лякає наше існування без неї, а не її власне.