Детермінанти розвитку творчої особистості

Детермінанти розвитку творчої особистості

 Інтелектуальний потенціал держави забезпечується, передусім, ефективною діяльністю навчальних закладів. Відповідно, духовно-збагачене освітнє середовище покликане забезпечувати супровід і підтримку обдарованої молоді, здійснювати проектування та прогнозування творчого розвитку особистості у сфері набуття якостей як чинників успішної професійної діяльності.

Деякі дослідники наголошують на тому, що самознищенню людства можна запобігти тільки за умов духовних змін в суспільстві, переглянути життєві установки, усвідомити справжні духовні цінності. Низький рівень свідомості, планетарна дисгармонія свідомості людства – причини більшості природних катастроф, збройних зіткнень. Майбутнє людського виду залежить від того, чи зможемо ми усвідомити важливість формування у суспільстві духовності та моралі. Духовність, наявність моральної основи це одна із умов розвитку людства у майбутньому. Вивчення проблем духовності, духовного життя особистості залишається до цих пір нагальним для українського суспільства, оскільки переважна більшість сучасної молоді демонструє безініціативність та безвідповідальність, що є свідченням прогалин у цьому питанні.

На нашу думку, важливу роль у формуванні духовно-морального стрижня у молодого покоління відіграють навчальні заклади. В теорії соціальної педагогіки феномен середовища розглядається в основному у соціальному аспекті; загальна педагогіка досліджує виховну та освітню сферу середовища; недостатньо наукових робіт присвячено проблемі впливу культурного середовища вищого навчального закладу на розвиток творчої особистості.

Поняття духовності в психології та філософії трактуються по-різному: як релігійність людини, її сприйняття ідеї Бога, розвитку інтелігентності, інтелектуальності та добропорядності. Досягнення гармонії у житті та відчутті себе частиною всесвіту – мета духовного самовдосконалення. Духовність не можна трактувати, як чисту релігійність, ідеальність чи етичність людини, її мораль або ж аскетизм. Також не зводиться вона лише до урегульованості поведінки на духовних засадах. Духовною діяльністю можна вважати виконання будь-яких дій, які ведуть людину до емоційного, соціального, інтуїтивного особистісного розвитку, що вказує на життєвість її внутрішньої сили. Духовною вважається діяльність людини, завдяки якій вона власними зусиллями може піднести себе на більш високий щабель своєї еволюції.

У процесі життєтворчості особистості зростає  навчальних закладів, які покликані допомогти студенту знайти сенс життя, створивши для цього повноцінні умови для його фізичного, інтелектуального, духовного розвитку і саморозвитку. Тому людське життя під кутом зору суб’єктивних, активно творчих засад виступає як проблема творчого життя особистості, її духовного світу, мети та сенсу життя.

Духовно-збагачене освітнє середовище ми розуміємо як системну взаємодію складових національної культури, її цінностей; як комплекс практичних засобів формування компетентностей, методів та технологій, що сприятимуть розвитку та формуванню професійних здібностей особистості, а також як соціальний інструмент, за допомогою якого виховуються і реалізовуються духовно-культурні та морально-етичні цінності та цілі розвитку суспільства. Воно виступає активним стимулом культурних змін і перетворень у суспільному житті.