Розвиток емоційного інтелекту дошкільника

Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Кафедра психології та розвитку особистості

Відділ дошкільної освіти

ВИПУСКНА РОБОТА

Розвиток емоційного інтелекту дошкільника.

Виконала: слухачка курсів 2.2.3(5)

Ожидрянова Тамара Дмитрівна

Перевірив:

Сопільник Алла Анатоліївна

Краматорськ – 2021р.

Вступ.

В умовах сьогодення, при швидкому ритмі повсякденного життя, люди поводяться та почуваються по-різному. Але найбільш беззахисним та безпомічним є малюк. Більшість спеціалістів, які вивчають проблему навчання і виховання дошкільників, наголошують на тому, що емоційна сфера сучасних малюків розвинута недостатньо. Особливості емоційної сфери особистості досліджували вітчизняні та зарубіжні психологи (C. Ламберт, В. Меннігер, А. Ребер, В. О. Сухарєв, О. Я. Чебикін і ін.), проте недостатньо вивченими залишаються практичні сторони формування емоційного інтелекту у дітей дошкільного віку, розроблення програм його розвитку та корекції.

Ознайомлювати дітей із власними емоціями і вивчати їх необхідно з раннього віку. Це дає можливість дітям у подальшому стати господарями свого життя і не дозволяти емоціям, особливо негативним, управляти словами, думками, вчинками, почуттями вже дорослої людини і, найголовніше, ускладнювати спілкування з оточуючими.

 Виховання через емоційну дію - це дуже складний процес. Основне завдання полягає не в тому, щоб ліквідувати емоції, а в тому, щоб належним чином їх спрямовувати. Емоційне спілкування має бути естетичним, красивим, сповненим теплоти та гуманного ставлення до оточуючих. Комплекс тематичних занять, вправ та ігор,  потрібні бути спрямовані на: розширення уявлень дітей про такі емоції як: радість, сум, здивування, страх, образа, заздрість, провина;  розвиток уваги до самого себе, своїх емоцій і переживань; розвиток уміння адекватно виявляти свої почуття розроблено з тією метою, щоб стимулювати дітей до володіння своїми емоціями і почуттями, навчити їх емоційної саморегуляції, що є однією з фундаментальних рис особистості. Дуже важливим є залучення дитини до емоційної культури, що сприятиме формуванню емоційно яскравої, морально багатої особистості, яка вміє володіти своїми почуттями.

 Актуальність проблеми, її недостатня теоретична та експериментальна розробка.[1, с. 8-28]

Мета: формувати у дітей емоційно - мотиваційні установи по відношенню до себе, навколишнім, одноліткам і дорослим людям; дослідити розвиток навиків, уміння і досвіду, необхідних для адекватної поведінки в суспільстві, сприяючої розвитку особистості дитини і підготовки його до життя.

Завдання:

1. Повідомляючи дітям знання, виховувати в них такі етичні якості, як любов до близьких людей, прагнення піклуватися про них.
2. Розвивати адекватну оцінну діяльність, направлену на аналіз, як власної поведінки, так і вчинків навколишніх людей.
3. Виховувати інтерес до навколишніх людей, розвивати почуття розуміння і потреби в спілкуванні.
4. Формувати у дітей уміння і навики практичного володіння виразними рухами - мімікою, жестами, пантомимикой.
5. Розвивати самоконтроль відносно вияву свого емоційного стану в ході самостійної діяльності.

1. Теоретичні аспекти проблеми розвитку  емоційного інтелекту дошкільника

1. Емоційний інтелект як предмет наукового дослідження.

         Вивчення наукової психолого-педагогічної літератури дозволяє зазначити, що термін «емоційний інтелект» є досить поширеним у сучасній науці. Поняття емоційного інтелекту вперше з'явилося у 1964 році у праці М. Белдока «Sensitivity to expression of emotional meaning in three modes of communication», а же в 1966 році його використовував Б. Лойнер у своїй роботі «Emotional intelligence and emancipation». У 1983 році Г. Гарднер  опублікував свою відому модель інтелекту, в якій розділив інтелект на внутрішньоособистісний і міжособистісний. У 1985 році У. Пейн  опублікував працю, яка присвячена розвитку емоційного інтелекту. На основі цих досліджень Р. БарОн у докторській дисертації (1988) ввів поняття емоційного коефіцієнта. Одним з найвпливовіших кроків розвитку теорії емоційного інтелекту стала стаття П. Саловея і Д. Майера «Емоційний інтелект», фактично визначила все сучасне розуміння емоційного інтелекту. Вчені виокремили емоційний інтелект як тип соціального інтелекту, який може використовувати здатність моніторингу своїх власних емоцій та емоцій інших людей. Провідна ідея робіт Д. Гоулманта достатньо проста: існують різні види інтелекту, зокрема емоційний інтелект. На його думку, емоційний інтелект – це здатність усвідомлювати власні почуття, почуття інших людей, мотивувати самого себе та інших, керувати емоціями як на одинці, так і стосовно інших. Згідно означеної концепції інтелектуального  інтелекту складається із чотирьох компонентів: самосвідомість, самоконтроль, емпатія і навички взаємодії. Саме  ці чотири вроджені компоненти формують серцевину емоційного інтелекту . Відповідно, ці ідеї зацікавили українських науковців. Проблеми концептуалізації емоційного інтелекту, його функції вивчала Е. Носенко, вивчення цього феномена як детермінанти внутрішньої свободи особистості здійснила Г. Березюк. Поняття «емоції» О. Кононко визначила як особливий клас суб'єктивних психологічних станів, що реалізуються у формі безпосередніх переживань, відчуттів, приємного або неприємного ставлення людини до світу і людей, процес і результати її практичної діяльності. До класу емоцій належать настрої, почуття, афекти, стреси. Науково доведено, що соціалізація дитини дошкільного віку ґрунтується на розвитку емоційної сфери, оскільки у цей період інтенсивно формуються  соціальні емоції та моральні почуття. Особливостями зовнішнього прояву емоцій є міміка обличчя, тембр голосу, інтонація, рухи тіла. За допомогою виразних дій дитину необхідно вчити розуміти власну почуттєву сферу та емоційні настрої людей навколо.