Ми відповідаємо за тих, кого приручили

«Ми відповідаємо за тих, кого приручили»

«…..бо все живе має ту саму душу,

все живе страждає одними і тими самими стражданнями

і у великій безособовості та рівності зливається воєдино

перед грізними силами життя».

Леонід Андрєєв

Леонід Андрєєв – один із самих самобутніх та талановитих письменників початку 20 століття. Його творчість пройнята філософськими темами та мотивами. Однією з провідних проблем його творчості була проблема добра та зла. У своїх творах він виступає на захист слабких та знедолених, принижених та нещасних. Але Андрєєв ніколи не повчав свого читача, не писав проповідей про моральність та доброту, він просто показував, як не має бути. Дуже яскравий приклад — розповідь «Кусака».E

У центрі оповідання – історія бездомного собаки. Собака, що виросла на вулиці, ніколи не мала свого кута, клички, їжі, живе в постійному страху: будь-хто може вдарити, шпурнути каменем, гнати з презирством. Поступово Кусака пристосовується до цих тяжких випробувань. Собака стає недовірливим і озлобленим. У людях вона бачить своїх ворогів, які завжди готові напасти. Віддалившись від них, вона опиняється в дачному селищі — безлюдному і безпечному, Кусака виявила нежилий заміський будинок і оселилася в ньому.

З приходом тепла, коли настала весна, туди приїхали господарі дачі, і перша людина з ким познайомилася Кусака, була життєрадісна дівчина Леля. Спочатку собака з недовірою ставилася до всіх незнайомих її людей, але незабаром вона звикла до дотиків і ласки. Дівчина ж щиро покохала собаку.4- З настанням осінніх холодів настав час їхати, Леля захотіла забрати свого нового маленького друга з собою в місто, проте мама не погодилася, але пообіцяла купити породистого цуценя. Леле було трохи шкода залишати собаку одну, проте