Літературное твором Теннесі Вільямса «Скляний звіринець»

        Літературний твір який переноситься на сцену зазнає значних змін, причиною цього є те що мистецтво театру володіє своєю специфічною мовою і тільки володіння цією мовою надає можливість глядачу в художньому спілкуванні з автором та акторами. Найперше це те що у виставі розповідь ведеться більшою мірою за допомогою вчинків та подій, тому сценічний текст є коротшим від літературного. Писемна мова наближується до розмовної і також стає живою, вона супроводжується мімікою та жестами які несуть додаткову інформацію для глядача. Гра акторів, декорації, невербальні засоби поєднуються задля того щоб втілити в літературний текст життя.

Вистава «Скляний звіринець» поставлена за літературним твором Теннесі Вільямса, в якій ведеться розповідь про маленьку американську сім’ю. Батько покинув матір з двома дітьми, і мати бажає тільки найкращої долі для своїх дітей, але все йде не так як би їй цього хотілось.

На початку літературного твору дається характеристика всіх головних героїв які будуть задіяні в тексті, а потім з’являється один з них і розповідає про те що буде відбуватись, у виставі не було характеристики і Том одразу вийшов на сцену з його промови стало зрозуміло що текст вистави є значно коротшим і наближеним до більш розмовної мови так було і на протязі всієї вистави.

Характеристику героїв яку не було представлену в виставі на відміну від тексту можна було зрозуміти з першої сцени поглянувши  на вбрання, жести, рухи та манери спілкування кожного з героїв. Всі  вони були одягнені в старий але вбраний одяг що свідчило що вони не заможних людей. Аманда – мати, використовувала багато жестів, що говорить про її відкритий характер, також в неї була дуже гучна розмова що свідчить про те що вона дуже життєрадісна людина, а її строгий вигляд про те що вона все хоче тримати під контролем. Лаура – дочка, вона була скованою і майже ніколи не використовувала жестів, вона закрита в собі через те що вона каліка. Том –  син, мав сумне обличчя і його голова була нахилена майже завжди начебто він весь час був в роздумах. На стіні квартири висів портрет батька на який завжди було направлено світло це було знаком того що хоч він і покинув свою сім’ю але він був присутній в їхньому житті в їхніх розмовах та думках особливо в думках Тома який хотів покинути все і кинутись в пригоди з головою як його батько.

Головної теми  не було змінено під час перенесення літературного твору на сцену, вона залишалась однією і нею була пронизана вся вистава а саме: що важливіше жити в своїх ілюзіях чи в реальному світі ? Було висвітлено проблеми які є і в нашому сучасному суспільстві а саме: пошук себе в цьому світі, пошук кохання і розуміння, обов’язки в сім’ї, відношення батьків і дітей, як не загубитись в своїх ілюзіях, тому мабуть цей твір є актуальним і досі бо в ньому можна знайти відповіді на одвічні питання суспільства.