Значення твору "Мина Мазайло" вчора і сьоглдні

Значення твору "Мина Мазайло" вчора і сьоглдні

Кожен твір несе у собі паралель минулого і сьогодення. Складається враження ніби автор заглядав до нашого часу і описував усі події. І ось мені на очі потрапила п'єса "Мина Мазайло". Вона наштовхнула мене на роздуми: чим схожий твір і сьогодення, чи можна нехтувати тими порушеними проблемами?

Кожен має право обирати розмовну мову, але ніхто не має права її гальбити, а тим паче зрікатися. Яскравим прикладом є сам Мина котрий говорить: «…українцями звутьсяті, хто вчить нещасних службовців так званої української мови. Не малоруської і не тарасошевченківської, а української -І- і це наша малоросійськатрагедія». Він навіть не вважає українську мову як існуючу. Нажаль таких людей не виправити. Та у нашому світі усе має рівновагу. На супереч своему батьку йде його син., котрий впиваеться кожним звуком рідної мови. Він пишаючись своею державою і  з гордістю : «Я — українець!» . Я уважаю що вчинов Мини э найстрашнішим порушенням. Порушенням проти честі та гідності культури та мови України. Більшість моїх однолітків спілкуються російською мовю, та ніхто з них не забувае про свою рідну. Сама ж я вдома з батьками розмовляю українською.

Поруч зі зрадою мові є зрада традиціям, культурі, котрі вшановували наші предки, діди, батьки.Ті люди, котрі ігнорують спадщину попередників, й цураються наче відчумної, взявши за традиції чуде, не мають права називатися українцями.

Такими е Рина, Лина, та тьотя мотя, котрівважють«прілічнеє бить ізнасілованнои, нежеліукраїнізірованной». Їм не місце там, вони лишеганьблять нашу націю. Мій гарний друг, зараз живе в іншій країні, та він не забув жодного свята, жодної обрядової пісні, котрі зустрічав живучи в Україні. Про нього я можу сказати, і знаю що він ніколи не забуде, а навпаки навіть нагадає про певний звичай чи традицію. Його я з гордістю можу назвати українцем.