Літературна дискусія в Україні 1925–1928 рр

Літературна дискусія в Україні 1925–1928 рр.

Літературна дискусія в Україні 1925–1928 – публічне обговорення шляхів розвитку, ідейно-естетичної спрямованості та завдань нової української радянської літератури, місця і ролі письменника в суспільстві.

Приводом до цього стала стаття М.Хвильового "Про “сатану в бочці” або про графоманів, спекулянтів та інших просвітян" («Культура і побут», 1925, 30 квітня). У ній критикувалася "червона графоманія" в літературі, водночас вона виявила розходження у розумінні природи та мети художньої творчості серед українських письменників, загострила ідейну і політичну  конкуренцію між літературними організаціями.

Активну участь у дискусії взяли літературні організації «Гарт», «Плуг», «Ланка»-МАРС, пізніше ВАПЛІТЕ і ВУСПП, письменники і громадські діячі Микола Хвильовий, Микола Зеров, Андрій Хвиля, Сергій Пилипенко, Олександр Дорошкевич, Самійло Щупак, Микола Скрипник та інші. У ході дискусії було опубліковано понад 1000 статей. Найбільш резонансними були памфлети Миколи Хвильового «Апологети писаризму», «Україна чи Малоросія», «Думки проти течії», Миколи Зерова «До джерел».

Микола Хвильовий вважав,  що Україна грає центральну роль у світовому мистецькому просторі, адже перебуває на межі Європи та Азії. У своїх памфлетах Микола Хвильовий  закликав орієнтуватися на європейську літературу (не на історичну чи територіальну, а на "психологічну" і духовну).  Письменник проголошував "азіатський ренесанс", тобто відродження країн Сходу, які позбавлялися колоніальної залежності, і поєднання їх з традицією класичного італійського ренесансу.