Загальна характеристика процесу зберігання документів в Україні від часів Київської Русі до 1917 рр

1. Загальна характеристика процесу зберігання документів в Україні від часів Київської Русі до 1917 рр.

Архіви Київської Русі та Галицько-Волинської держави

В Україні архіви починають свою історію з давніх часів. Виникнення архівів безпосередньо пов’язане з утворенням держави.

З утворенням Київської Русі та поширенням писемності на її землях виникли перші архіви. Основними видами документів, які зберігались в архівах були:

1) дипломатичні акти;

2) адміністративні акти;

3) угоди між князями;

4) жалувані грамоти;

5) побутова документація.

Основними центрами зосередження писемних джерел в Київській Русі були:

1) великокнязівський двір;

2) церкви;

3) монастирі;

4) приватні зібрання.

Одночасно з виникненням централізованої держави Київська Русь формувався й апарат її управління. В результаті його діяльності створювалися документи внутрішньополітичного управління (донесення, свідчення), місцем зосередження яких була князівська канцелярія. Звідси документи надходили до великокнязівської казни (архіву). Існування в Київській Русі великокнязівського архіву не підлягає сумніву. Уявлення про його склад базуються на конкретних фактах, засвідчених в історичних джерелах – літописах.

Найдавніші документи відтворені в «Повісті минулих літ».

Найважливіші державно-правові документи зосереджувались в казні великих київських князів.

За давньоруських часів архіви не розмежовувались з бібліотеками, тобто, спостерігалася біфункціональність давньосховищ.

Доба феодальної роздробленості Київської Русі та формування удільних князівств позначилися і на архівах.

Другим важливим місцем зосередження документів у Київській Русі були церковні архіви, які формувались при церквах, монастирях, митрополичих та єпископських кафедрах з часу запровадження християнства й інституційного утвердження церкви на території України.

Варто зазначити, що державно-правові стосунки між князівською владою і феодалами фіксувались в документах. Найдавніші правові документи – грамоти, надані великим князем його васалам, закріплювали права на власність, привілеї.

У ХІІІ-ХIV ст. у часи Галицько-Волинської держави функції княжого двору значно розширилися. Одним із завдань князівської канцелярії було збирання й зберігання документів, які відображали різноманітні сторони політичного, економічного та культурного життя Галицько-Волинської держави. На документи, які виходили з княжого двору, ставились печатки. В Галицькому літописі, серед двірських урядників, згадується посада печатника.

З канцелярій Галицько-Волинських правителів збереглися переважно акти, написані відповідно до загальноприйнятих на той час правил дипломатики латинською мовою. Нагромадження і зберігання документів приводило до зростання обсягу і вагомості князівських, церковних і монастирських архівів. З’явились колекціонери світських рукописів, релігійних творів та інших пам’яток давньоруської й зарубіжної писемності.

Литовська, Коронна та Руська метрики

У XIV-XVI ст. українські землі Волині, Поділля, Київщини, Чернігово-Сіверщини опинилися під владою Великого князівства Литовського (ВКЛ), яке успадкувало і давньоукраїнські архівні традиції. Литовська доба залишила величезні і багаті архіви центральних та місцевих установ. Особливістю державного устрою ВКЛ було зосередження центрального управління в руках великого князя.

Централізація влади у ВКЛ відобразилася і на архівах. Акти, видані від імені великого князя, зосереджувалися в архіві, відомому під назвою «Литовська метрика» (ЛМ).

Важливим нововведенням в діловодстві середньовічних установ були регістри (реєстри) – книги з записом текстів вихідних документів, котрі слугували поштовхом для розвитку різновидів актових книг, до яких вписували різні документи. У середньовічному діловодстві термін «метрика» відповідав термінові «реєстр».

Документи ЛМ репрезентують важливий матеріал до соціально економічної, політичної історії України. Вони є цінним джерелом для вивчення канцелярської та архівної справи у ВКЛ. З ліквідацією Речі Посполитої документи ЛМ були розпорошені, зберігаються в Польщі, Росії, Литві.